Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закарпатського обласного військового комісаріату на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення компенсації за неотримане речове майно,

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконною невиплату нарахованої компенсації за належне речове майно перед звільненням та стягнуто з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 9822,83 грн. нарахованої але невиплаченої під час проходження служби компенсації за речове майно.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасовано постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2014 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправною невиплату Закарпатським обласним військовим комісаріатом грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно. Стягнуто з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно довідки-рахунку № 3139 від 22.11.2013 в сумі 9822,83 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Закарпатський обласний військовий комісаріат подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі в Великоберезнянсько-Перечинському об'єднаному військовому комісаріаті Закарпатської області.

22 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся з рапортом до військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату про виплату компенсації замість належного речового майна, не виданого під час проходження військової служби у відповідності до ст.ст. 1- 2, 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" (1444-2004-п) .

Військовий комісар Закарпатського обласного військового комісаріату своїм листом № 3233 від 04 грудня 2013 року на вказаний рапорт позивача повідомив, що здійснити виплату грошової компенсації замість речового майна немає можливості, у зв'язку з відсутністю коштів, повідомив, що така компенсація буде виплачена в разі надходження грошових коштів на рахунок Закарпатського ОВК.

Згідно витягу з наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 30 грудня 2013 року № 246 ОСОБА_2 був звільнений наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 грудня 2013 року № 844 у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу та з 30 грудня 2013 року виключений із списків складу Великоберезнянсько-Перечинського об'єднаного районного військового комісаріату та всіх видів забезпечення.

Вартість речового майна, на яке мав право під час проходження військової служби ОСОБА_2 становить 9822,83 грн., що стверджується довідкою-розрахунком Закарпатського обласного військового комісаріату № 3139 від 22 листопада 2013 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (1444-2004-п) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова суду першої інстанції була ухвалена з порушеннями статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, що стало підставою для скасування рішення та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки на момент звернення ОСОБА_2 з вимогою до Закарпатського обласного військового комісаріату з вимогою про виплату компенсації замість належного речового майна позивач ще перебував на військовій службі, а Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) передбачає право на отримання компенсації за неотримане речове майно лише для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, то судом апеляційної інстанції зроблений обґрунтований висновок про стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Закарпатського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення компенсації за неотримане речове майно - без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.