Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей,

У січні 2012 року Управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей в сумі 18 843,68 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову УПФ України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до Південної митниці, ГУ ДКС України в Одеській області про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей в сумі 18 843, 68 грн., - відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей стосовно заробітної плати по колишнім працівникам, які перебувають на обліку в УПФ України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, надміру виплачені пенсії, у зв'язку з чим за період з 01 січня 2006 року по 01 травня 2007 року виникла переплата у загальному розмірі 18 843,68 грн. У зв'язку з тим, що витрати по надміру виплаченим пенсіям понесені УПФ України внаслідок надання недостовірних відомостей страхувальником, позивач вважає, що обов'язок про відшкодування покладено на Білгород-Дністровську митницю. Позивач зазначив, що на підставі наказу Державної митної служби України від 28 лютого 2007 року №172 «Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць» було припинено Білгород-Дністровську митницю шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць, останню визнано правонаступниками Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності. Наказами Державної митної служби України №61 від 29 січня 2008 року (v0061342-08) та №8С від 23 липня 2008 року Приморську та Кучурганську митниці ліквідовано без правонаступництва. Згідно листа Державної митної служби України №14/1-3244 від 01 листопада 2011 року Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці (наказ Держмитслужби від 14 жовтня 2010 року №1218 (v1218342-10) ).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що Південна митниця не є правонаступником Білгород-Дністровської митниці, з вини якої виникла переплата у сумі 18 843,68 грн., оскільки відповідно до наказу Держмитсдужби України №172 від 28 лютого 2007 року "Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць" Білгород-Дністровську митницю припинено шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць та визнано правонаступниками Білгород-Дністровської митниці Приморську, Ізмаїльську та Кучурганську митниці в межах визначених зон діяльності. В подальшому Кучурганську та Приморську митниці а також митний пост "Білгород-Дністровський" Південної митниці було ліквідовано без правонаступництва (накази ДМСУ №61 від 29 січня 2008 року (v0061342-08) та № 804 від 23 липня 2008 року (va804342-08) ). Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці (наказ ДМСУ №1218 від 14 жовтня 2010 року (v1218342-10) ). Отже, Південна митниця є правонаступником лише Ізмаїльської митниці, яку згідно з пунктом 1 наказу Державної митної служби України від 28 лютого 2007 року №172 визнано правонаступником Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності. Окрім того, відповідач зазначив, що кошторисом витрат Південної митниці не передбачено здійснення виплат, які виникли з вини ліквідованої Білгород-Дністровської митниці.

Протокольною ухвалою суду від 17 квітня 2012 року залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державної казначейської служби (далі ГУ ДКС) в Одеській області.

Представник ГУ ДКС в Одеській області в Одеській області до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином та завчасно.

В апеляційній скарзі УПФ України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі заяв про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 призначено пенсію відповідно до закону України «Про державну службу».

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України №767 від 31 травня 2006 року (767-2006-п) , яка надає право для перерахунку пенсій на дату підвищення заробітної плати посадовим особам митних органів, 05 жовтня 2006 року вищевказаними пенсіонерами до УПФ в м. Білгород-Дністровському були надані довідки про заробітну плату, видані Білгород-Дністровською митницею, з відповідними заявами для проведення перерахунку пенсій з 01 січня 2006 року.

На підставі п.7 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31 травня 2000 року (865-2000-п) «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» управлінням було здійснено перерахунок на підставі поданих заяв і довідок.

Білгород-Дністровська митниця листом (вих. №13/01-3030 від 28 квітня 2007 року) відкликала раніше надані довідки для перерахунку пенсій, як помилково надані.

Згідно протоколів від 23 квітня 2007 року, за період з 01 січня 2006 року по 01 травня 2007 року у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей виникла переплата у загальній сумі 18 843,68 грн., а саме: ОСОБА_8 у сумі 712,80 грн., ОСОБА_7 у сумі 4 860 грн., ОСОБА_6 у сумі 485,92 грн., ОСОБА_5 у сумі 796,96 грн., ОСОБА_9 у сумі 4 860 грн., ОСОБА_3 у сумі 7 128, грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Південна митниця не є правонаступником Білгород-Дністровської митниці, так як згідно наказів ДМС України №61 від 29 січня 2008 року (v0061342-08) , №804 від 23 липня 2008 року (va804342-08) Білгород-Дністровської митниця ліквідована без правонаступництва.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) , Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) , Наказу Держмитслужби України №172 від 28 лютого 2007 року «Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць», Наказу Держмитслужби України №61 від 29 січня 2008 року (v0061342-08) , Наказу Держмитслужби України №804 від 23 липня 2008 року (va804342-08) , Наказу Держмитслужби України №1218 від 14 жовтня 2010 року (v1218342-10) .

В апеляційній скарзі УПФ України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області вказується, що відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі за видачу недостовірних документів та відшкодовують її. Апелянт посилається на Наказ Держмитслужби №1218 від 14 жовтня 2010 року (v1218342-10) , згідно якого Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, вважаючи що вони не спростовують рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХП від 05 листопада 1991 року встановлена відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії, відповідно до якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ передбачено порядок утримання надміру виплачених сум пенсій.

Згідно ч.1 зазначеної статті суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 15 ст. 106 Закону України №1058-ІУ від 07 липня 2011 року встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно наказу Держмитслужби України №172 від 28 лютого 2007 року «Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць» припинено Білгород-Дністровську митницю шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць та визнано правонаступниками Білгород-Дністровської митниці Приморську, Ізмаїльську та Кучурганську митниці в межах визначених зон діяльності. В подальшому Кучурганську та Приморську митниці, а також митний пост «Білгород-Дністровський» Південної митниці було ліквідовано без правонаступництва (накази ДМСУ №61 від 29 січня 2008 року (v0061342-08) , №804 від 23 липня 2008 року (va804342-08) ). Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці (наказ ДМСУ №1218 від 14 жовтня 2010 року (v1218342-10) ).

Південна митниця є правонаступником лише Ізмаїльської митниці, яку згідно з п.1 наказу Державної митної служби України №172 від 28 липня 2007 року визнано правонаступником Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності.

Статтею 15 Митного кодексу України встановлено, що митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У відповідності до Класифікатора митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій, затвердженого наказом Державної митної служби України №355 від 26 квітня 2006 року, зоною діяльності Ізмаїльської митниці були Ізмаїльський, Чілійський, Кенійський, Белградський, Татарбунарський, Арцизький, Тарутинський, Саратський райони Одеської області, за винятком митного оформлення транспортних засобів, що належать громадянам, які постійно або тимчасово проживають у цих районах.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що Південна митниця не є правонаступником Білгород-Дністровської митниці, з вини якої виникла переплата у сумі 18 843,68 грн. та приходить до висновку, що УПФ України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області не надано суду відповідних належних доказів в підтвердження та обґрунтування того, в чому-саме полягає порушення прав, охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, Південною митницею в межах даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою ст. 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області неправомірні, безпідставні, документально непідтверджені, отже не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.