Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення та повернення сплачених коштів,

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення та повернення сплачених коштів, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів Дніпропетровської митниці Міндоходів від 11.09.2013 року № 110100000/2013/200416;

- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Міндоходів від 11.09.2013 року № 110100000/2013/200419/1;

- стягнути з Дніпропетровьскої митниці Міндоходів через державну казначейську службу України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 14589,74 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" було задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів Дніпропетровської митниці Міндоходів від 11.09.2013 року № 110100000/2013/200416/1. Визнано протиправною та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 11.09.2013 року № 110100000/2013/200419/1. В інший частині позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця Міндоходів, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просять залишити касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Дніпропетровською митницею Міндоходів подано клопотання про заміну відповідачів правонаступником, в яких вони просять замінити відповідача у справі - Дніпропетровську митницю Міндоходів на Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 3119 (319-2014-п) "Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби" постановлено утворити Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби, яка є правонаступником Дніпропетровської митниці Мін доходів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність заміни відповідача - Дніпропетровської митниці Міндоходів на Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Дніпропетровської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця державної фіскальної служби, задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" та Фірмою "HNGHOU YONGZHAN TRADING Co., LTD" (КНР) укладено контракт купівлі-продажу № YF0806-10.

09.09.2013 року позивачем отримав від Фірми "HNGHOU YONGZHAN TRADING Co., LTD" товар наступної номенклатури:

- оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм.,

- оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,40 мм.

09.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" сформувало митну декларацію № 110100000/2013/228138 та надало її до Дніпропетровьскої митниці, її структурного підрозділу посту "Дніпропетровськ - Лівобережний" для здійснення митного оформлення товару, у графі 43 ВМД зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.

При поданні вказаної ВМД від 09.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" задекларовані наступні документи:

- картку обліку особи, що здійснює операції з товарами від 03.12.2012 року № 110/2012/0001937;

- залізничну накладну для внутрішнього сполучення від 03.09.2013 року № 40023111;

- коносамент від 29.06.2013 року № EGLV143387276734;

- банківський платіжний документ від 28.08.2013 року № 379;

- прейскурант від 20.06.2013 року,

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДЗІ від 23.07.2013 року № 9/349;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 20.06.2013 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) TR110705C від 08.06.2013 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 08.06.2013 року YF0806-10;

- доповнення до контракту від 05.06.2013 року № 99;

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами МАПІ від 10.07.2013 року № 84;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 29.06.2013 року № 2761;

- резервну позицію від 26.07.2001 року № 915;

- сертифікат про походження товару загальної форми CCPITI125637551 від 20.07.2013 року;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товару від 09.09.2013 року № 110100000/0651;

- копія митної декларації країни відправлення № 310130130518805237 від 16.07.2013.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки використані декларантом відомості про складові митної вартості містять розбіжності, а саме:

- в інвойсі ТЯ110705С та пакувальному листі до нього зазначено інше підприємство отримувач;

- в пакувальному листі від 20.06.2013 зазначено інший номер коносаменту.

У зв'язку з вищенаведеним митницею 09.09.2013 року позивачу надіслано електронне повідомлення № 66129 із зазначенням переліку виявлених розбіжностей та запропоновано надати додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На запит митного органу позивач листом від 10.09.2013 року № 01-341 надав пояснення та зазначив, що надані документи повністю відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України, всі документи є в наявності в митному органі, і є вичерпними для обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та визначення митної вартості товару по ЕМД від 09.09.2013 року № 110100000/2013/228138.

В подальшому, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 11.09.2013 року № 110100000/2013/200416/1.

У вказаному рішенні зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару; та використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності). У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б). Враховуючи положення статті 61 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а) та 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які підлягають обчисленню. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано до рівня митної вартості ідентичного товару із застосуванням резервного методу 2д) визначення митної вартості. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості, заявленій по ВМД від 16.07.2013 року 3110070000/2013/312078.

Також, 11.09.2013 року митним органом позивачу видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ 110100000/2013/00509.

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними:

- за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- на основі віднімання вартості;

- на основі додавання вартості (обчислена вартість);

- за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 55, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Замінити в порядку процесуального правонаступництва відповідача - Дніпропетровську митницю Міндоходів на Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, про скасування рішення та повернення сплачених коштів - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.