804/1056/14 Про визнання протиправним наказу ДПІ та скасування рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 01.12.2015 Прийняття

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним наказу та скасування рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції (далі - КАС України (2747-15) ) перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2, який протягом 2012 року отримував дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб, за результатами перевірки складено акт від 08.11.2013 року № 854/1703/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) щодо неподання податкової декларації за спірний період, в тому числі за 2012 рік; абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 125 278,61 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 0008411703, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 125 278,61 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 31 489,65 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11246828000 в розмірі 95 000,00 тис. доларів США.

Також, між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) укладено договір від 05.11.2007 року № 11246828000, за умовами якого, іпотекодавець передає іпотекодержателю нерухоме майно (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Разом з тим, між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" укладено договір факторингу від 12.12.2011 року № 1, за яким ПАТ "УкрСиббанк" здійснив відступлення права вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк", на користь ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ".

Листом від 30.03.2012 року № 1589 ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" повідомлено позивача проте, що у разі погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 40 000 дол. США, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" анулює залишок заборгованості.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено сплату зазначеної суми, що підтверджується копією квитанції № 49 від 19.04.2012 року. Листом від 19.04.2012 року № 2091 повідомлено ОСОБА_2 про анулювання боргу в сумі 92 447,76 дол. США,, що складає 738 195,36 грн., по курсу НБУ станом на 19.04.2012 року.

Крім того, у зазначених листах позивач був повідомлений, що анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, а отже, йому необхідно самостійно сплатити з такого доходу податок та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

10.01.2013 року позивачем подано до ДПІ податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік, в якій визначено суму доходу за звітний (податковий) період в сумі 50 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді анульованого кредитором ТОВ "Кей-колект" боргу, проте позивачем не сплачено податок з вищевказаних доходів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не враховано, що анульована сума податкового боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.