2а-6160/12/0170/30 Про визнання протиправними дій ДПІ щодо відмови прийняти податковий звіт - декларацію з ПДВ - 09.10.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 11.07.12 у справі № 2а-6160/12/0170/30

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" (вул. Севастопольська, 245, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, місто Київ,04655)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" задоволено: визнані протиправними дії Державної податкової служби України по неприйняттю як податкового звіту декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" (ЄДРПОУ 34058632) за березень 2012 року, поданої 17.04.2012. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" (ЄДРПОУ 34058632) основні показники поданої декларацій з податку на додану вартість за березень 2012 року, поданої 17.04.2012.

На зазначене судове рішення від Державної податкової служби України надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції.

Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби( далі-відповідачі) про визнання протиправними дій Державної податкової служби України з неприйняття податкового звіту декларації позивача за березень 2012 року з податку на додану вартість та зобов'язання Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відобразити показники декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв"за березень 2012 року з податку на додану вартість у картці особового рахунку з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Державної податкової служби України по неприйняттю як податкового звіту декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" за березень 2012 року, поданої 17.04.2012, та зобов'язання Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" основні показники поданої декларацій з податку на додану вартість за березень 2012 року, поданої 17.04.2012.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, 08.02.2010 постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-12145/09/9/0170, залишеною в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з Обмеженою Відповідальністю "Спецпромрезерв", оформлене актом № 208/15-2 від 08.10.2009.

Як свідчать матеріали справи 10.01.2012 був укладений договір про визнання електронних документів між Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв".

17.04.2012 позивачем засобами електронного зв'язку подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року.Квитанцією №1 від 17.04.2012 Державною податковою службою України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за березень 2012 року у зв'язку з тим, що позивач не був платником податку на додану вартість в періоді 2012 року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено правомірність подання позивачем податкової декларації за березень 2012 року та протиправність дій відповідачів у неприйнятті податкової декларації та не відображення показників декларації позивача у картці особового рахунку з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Податкова декларація, розрахунок-документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку(пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 №1492, затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що надана позивачем декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року не містить в собі будь-яких порушень пунктів 48.1, 48.2, 48.3 сттаті 48, підпункту 48.5.1. пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 21.02.2006 № 1935/29-0, перебуває на обліку у державній податковій інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим з 21.02.2006 за № 3118/29-0.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають, що повністю узгоджується з приписами пункту 49.8. статті 49 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи договір № 040120121 від 10.01.2012 про визнання електронних документів позивачем був підписаний відповідачем та позивачем засобом телекомунікаційного зв'язку, що підтверджується квитанцією № 2.

Квитанція про одержання звіту в електронній формі (далі-перша квитанція)-електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (наказ Державної податкової адміністрації України від 06.04.2009 № 168 (v0168225-09) "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах Державної податкової служби України").

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 17.07.2012 позивачем була відправлена податкова декларація з податку на додану вартість засобом телекомунікаційного зв'язку. У цей день -17.04.2012 о 19:36:52 квитанцією № 1 Державною податковою службою України доведено до відома позивача про неприйняття податкової декларації з вказівкою на виявлену помилку - ІПН 340586301096 не був платником податку на додану вартість в періоді 2012року, березень. Дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість: 08.10.2009.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до обов'язків Державної податкової служби України входить автоматизоване ведення бази Реєстру, а до обов'язків Державної податкової інспекції у місті Сімферополя Автономної Республіки Крим Державної податкової служби безпосередньо прийом декларацій, отже до повноважень Державної податкової служби України, як до суб'єкта владних повноважень, не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що квитанцію № 1 з позначкою про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2012 року, було направлено саме ДПС України, проте, ані Податковим кодексом (2755-17) , ані наказом Державної податкової служби України №233 від 10.04.2008 (z0320-08) не визначено в процедурі прийняття електронної звітності можливість прийняття вказаних рішень Державною податковою службою України, відповідні дії повинні здійснювати тільки органи податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків, отже позовні вимоги у визнанні протиправними дій Державної податкової служби України з неприйняття як податкового звіту декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року заявлені правомірно.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товаритства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв", оформлене актом № 208/15-2 від 18.10.2009,набрало законної сили 13.07.2010.

Заявником апеляційної скарг не враховано, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, як про те вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 № 1172/11/13-10 (v1172760-10) , тому Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим з часу прийняття апеляційним судом ухвали 13.07.2010 повинно була відновити становище позивача, яке у платника податків існувало до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Тому правові підстави вважати позивача особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість,на час подання податкової декларації із податку на додану вартість за березень 2012 року у відповідачів були відсутні.

Тому правильним визнається судовою колегією висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість основні показники поданої позивачем декларації за березень 2012 року.

Неспроможними визнаються доводи заявника апеляційної скарги про про неприйняття податкової декларації за березень 2012 року позивача з підстав його відсутності у реєстрі платника податку на додану вартість та спростовуються рішеннями судів, договором про визнання електронних документів і не відповідають вимогам Податкового Кодексу України (2755-17) .

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про невиконання рішень судів у зв'язку з поданням касаційної скарги, оскільки виконання рішення суду, що набрало законної сили є обов'язком відповідачів, а у разі його скасування судом касаційної інстанції, відповідачі мають право у порядку статей 245- 249 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача- орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

У разі виявлення порушень хоча б одного з цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012 у справі № 2а-6160/12/0170/30 залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.