Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року, -

У липні 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулося в суд із позовом до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльності при виконанні вимоги позивача від 6 травня 2011 року № Ф-78У щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, зобов'язання вжити дієвих заходів з примусового виконання вказаної вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем в межах строків, встановлених діючим законодавством, вжито певних заходів щодо стягнення з боржника боргу, тому активна поведінка відповідача не може розцінюватись як бездіяльність.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції знаходиться вимога Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області від 6 травня 2011 року № Ф-78У про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1499,64 гривень. Виконавче провадження № 27237028 за вказаним виконавчим документом відкрито 8 червня 2011 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 вказаної статті визначені виконавчі дії, які має право вчиняти державний виконавець, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 32 Закону № 606-XIV встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання вимоги позивача державним виконавцем вжито ряд заходів. 3 листопада 2011 року направлені запити до Волноваського районного відділу Держкомзему у Волноваському районі, Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи міста Волновахи при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Бюро технічної інвентаризації, Державної податкової інспекції у Волноваському районі щодо надання інформації про наявність зареєстрованих земельних ділянок, транспортних засобів, майна, поточних рахунків, належних на праві власності боржнику, а також інформації про його місце праці.

Разом з тим, 3 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідачем також було здійснено виклик боржника до органів державної виконавчої служби на 9-00 годину 17 листопада 2011 року.

Крім цього, державним виконавцем 5 червня 2012 року направлено повторний запит до Волноваського районного відділу Держкомзему у Волноваському районі про встановлення зареєстрованих земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_4

Викладені факти підтверджуються протоколом ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно статті 12 Закону № 606-XIV у Відділі державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції від 27 червня 2012 року.

За правилами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, встановивши, що бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, дійшов висновку, що відповідачем в межах строку, передбаченого частиною 2 статті 30 Закону № 606-XIV вчинені виконавчі дії, які не можуть розцінюватися як бездіяльність.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначено, що діючим законодавством визначені повноваження державного виконавця, за допомогою яких він здійснює виконавчі дії, направлені на своєчасне та повне виконання рішень. Обрання того чи іншого заходу впливу на боржника здійснюється безпосередньо державним виконавцем окремо в кожному виконавчому провадженні з урахуванням обставин по справі, тому суд не може підміняти повноваження органів державної виконавчої служби та визначати яким чином відповідачеві здійснювати заходи щодо виконання вимоги позивача.

На підставі аналізу зазначених норм права та встановлених обставин у справі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

У відповідності до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.