2а-2492/11 Про зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та надбавки до пенсії за проживання на радіоактивно забрудненій території - 04.10.2012 Прийняття

розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та надбавки до пенсії за проживання на радіоактивно забрудненій території у розмірах визначених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.02.2008 року по даний час та в подальшому забезпечити щомісячну виплату, згідно діючого законодавства на час виплати.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю та надбавку до пенсії за проживання на радіоактивно забрудненій території у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.09.2010 року, з врахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, колегія суддів виходить з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони добровільного гарантованого відселення, має відповідне посвідчення встановленого зразка 3 категорії, пенсіонер, а тому має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) .

Відповідно до ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії призначається у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні добровільного гарантованого відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Всупереч ст. ст. 39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанов КМУ №1 від 03.01.2002 року (1-2002-п) , №836 від 26.07.1996 року (836-96-п) , а не у співвідношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, визнавши, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року -без змін.