Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрове" (далі - ТОВ "Цукрове") звернулось до суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Красноградська МДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "Цукрове" відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Цукрове" залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Цукрове" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року касаційну скаргу ТОВ "Цукрове" задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Постановою Верховного суду України від 14 квітня 2015 року заяву Красноградської ОДПІ задоволено частково. Скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року та направлено справу на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Красноградською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Цукрове" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11.01.2012 року за № 24/23/31633236.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, не дотримано встановленого мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, що використовуються відповідно до договорів оренди землі державної та комунальної власності, що укладені ТОВ "Цукрове" від 23.11.2006 року, 20.07.2007 року з Кегичівською селищною радою та з Чапаївською селищною радою від 07.12.2006 року; порушено пп.135.4.1. п.135.4. ст.135, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.150.1 ст.150, п.153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ "Цукрове" занижено податок на прибуток на суму 30721, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: № 0000032310 від 30.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 30721, 00 грн. № 0000052310 від 30.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 62135, 00 грн., № 0000062310 від 30.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення на загальну суму 85249, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач орендує земельні ділянки на підставі договору оренди землі від 23.11.2006 року, укладеного між Кегичівською районною державною адміністрацією та ЗАТ СГП "Цукрове" (земельна ділянка площею 20,4368 га, розташована на території Чапаївської селищної ради Кегичівського району Харківської області);договору оренди землі від 23.11.2006 року, укладеного між Кегичівською районною державною адміністрацією та ЗАТ СГП "Цукрове" (земельна ділянка площею 22,4425 га, розташована на території Чапаївської селищної ради Кегичівського району Харківської області); договору оренди землі від 23.11.2006 року, укладеного між Кегичівською районною державною адміністрацією та ЗАТ СГП "Цукрове" (земельна ділянка площею 35,3325 га, розташована розташована за межами населеного пункту на території Чапаївської селищної ради Кегичівського району Харківської області); договору оренди землі від 20.07.2007 року, укладеного між Кегичівською селищною радою Харківської області та ЗАТ СГП "Цукрове" (земельна ділянка площею 6,4086 га, розташована на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області).

Нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Харківській області, проведена станом на 01.07.1995 року (без урахувань коефіцієнтів індексації) становила 3859,7 грн. З урахуванням коефіцієнтів індексації нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Харківській області, станом на І січня 2010 року становила 12348,26 грн. Нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.11 за 2010 рік проіндексовано на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0, який відповідно до пункту 289.2 статті 289 Кодексу розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2010 рік - 109,1 %. Таким чином, нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Харківській області, станом на 1 січня 2011 року становить 12348,26 грн. Отже, позивачем занижено оренду плату за квітень-жовтень 2011 року за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності на суму 98 256,14 гривень.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податковим кодексом України.

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Відповідно до п.288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п.289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі=[І - 10]: 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням ПО. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.10.4 п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, установлених цим Кодексом), а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання. Наявність чи відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, як умова нарахування та сплати податкового зобов'язання, чинним податковим законодавством не визначена.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Цукрове".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.