головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області (далі - УПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Нова Каховка Херсонської області (далі - ВВД Фонду ССНВВПЗ у м. Нова Каховка), третя особа - ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити певні дії,

У травні 2012 року УПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області звернулося до суду з позовом про стягнення з ВВД Фонду ССНВВПЗ у м. Нова Каховка не прийняті останнім до заліку витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, суми щомісячної грошової цільової допомоги на прожиття та суми державної адресної допомоги за період з травня 2008 року по березень 2011 року на суму 1227046,00 грн, з яких : 97497,86 грн - пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання громадянам, які отримали травми на території країн СНД, 1124431,78 грн - державна адресна допомога та витрати, пов'язані з її виплатою, 3463,96 грн - виплачена допомога на поховання, 1652,40 грн - витрати по виплаті пенсії по втраті годувальника.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВВД Фонду ССНВВПЗ у м. Нова Каховка на користь УПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області витрати по актах щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, громадянам, які отримали травми на території країн СНД в сумі 97497,86 грн з березня 2008 року по березень 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) та Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ).

В запереченнях на касаційну скаргу ВВД Фонду ССНВВПЗ у м. Нова Каховка просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що державна адресна допомога, не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які підлягають відшкодовуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ВВД Фонду ССНВВПЗ у м. Нова Каховка не зобов'язане приймати до заліку неузгоджені витрати Пенсійного фонду щодо яких складено таблиці розбіжностей, оскільки таке питання вирішується центральними органами відповідних Фондів, куди щомісячно повинні надсилатись таблиці розбіжностей.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною 2 статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України, висловленій у постановах від 12 листопада 2013 року (справа № 21-394а13) та від 31 березня 2015 року (справа № 21-2а15), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (384/2011) Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

При цьому, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (частина 4 статті 18 Закону № 1105-XIV).

Із змісту наведених норм видно, що Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування здійснюють свої повноваження через територіальні органи, які є самостійними юридичними особами, діяльність яких направлена на реалізацію повноважень центральних органів на місцевому рівні.

Отже, питання щодо узгодження витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що підлягають відшкодуванню, вирішуються такими органами самостійно, а тому висновки апеляційного суду про те, що територіальний Фонд соціального страхування не повинен приймати до відшкодування неузгоджені на централізованому рівні суми не відповідають зазначеним вимогам закону.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що понесені позивачем витрати по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання громадянам, які отримали травми на території країн СНД в сумі 97497,86 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Водночас, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат з виплати та доставки державної адресної допомоги, допомоги на поховання та витрат по виплаті пенсії по втраті годувальника, з огляду на таке.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV.

При цьому, щомісячна державна адресна допомога та виплата підвищення до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (198-2009-п) та від 26 березня 2008 року №265 (265-2008-п) "Про деякі питання пенсійного забезпечення" відсутні у вказаному переліку соціальних послуг, а тому такі витрати Фонд соціального страхування від нещасних випадків не відшкодовує.

Крім того, заявляючи вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою допомоги на поховання, позивач не довів наявність причинного зв'язку смерті осіб, рідним яких виплачено вказану допомогу з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Враховуючи те, що з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_4 не була студентом денної форми навчання, підстави для відшкодування витрат по виплаті їй пенсії по втраті годувальника також відсутні.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.