Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу, що переглядається за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року,

У квітні 2015 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра) звернулася до суду з позовом до КП "Дніпровський кар'єр" (далі - Підприємство) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу від 17 лютого 2009 року № 4915, виданого Підприємству.

Зазначали, що Підприємство протягом більше як двох років не використовує надра згідно наданого дозволу, отже, наявні підстави для анулювання спеціального дозволу, відповідно до пункту 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра (далі - Кодекс).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Держгеонадра, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що Підприємству 17 лютого 2009 року надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4915 з метою видобування гранітів, мігматитів Мішурин-Різького родовища терміном дії до 30 травня 2017 року.

Листом Державного науково-виробничого підприємства "Геоінформ України" від 20 червня 2014 року № 03/303-2149 повідомлено про суб'єктів господарювання-власників спеціальних дозволів на користування надрами, які з 2011 по 2013 рік не видобувають корисні копалини, серед яких зазначено Підприємство.

10 липня 2014 року Держгеонадра видано наказ № 221 яким відповідачу надано 10 календарних днів з моменту відправлення повідомлення для усунення вищезазначених порушень.

Листами від 26 липня та 26 вересня 2014 року повідомлено, що збут продукції орієнтований на російський ринок, а у зв'язку із обставинами, які склалися у міждержавних відносинах, прийнято рішення про призупинення видобутку.

Держгеонадра наказом від 9 вересня 2014 року № 288 (v0288771-14) зупинила дію спеціального дозволу від 17 лютого 2009 року № 4915 та надала відповідачу додатково 30 календарних днів для усунення зазначених порушень.

Листом від 25 листопада 2014 року Держгеонадра звернулась до Підприємства з проханням надати у 30 денний строк з моменту отримання листа власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що не використання відповідачем протягом двох років надр згідно дозволу не є підставою для його анулювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 26 Кодексу право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, - самостійно або у судовому порядку. Держгеонадра має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами.

У випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, за умови незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку. Об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, невикористання надр суб'єктом господарської діяльності протягом двох років з початку дії спеціального дозволу.

Як на підставу для анулювання спеціального дозволу Держгеонадра посилаються на пункт 6 частини першої статті 26 Кодексу, відповідно до якого, право користування надрами припиняється у разі якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами. При цьому, вказує, що Підприємство протягом 2011 - 2013 років не здійснювало видобуток корисних копалин.

Однак, позивачем не враховано, що Підприємство після отримання дозволу протягом 2010 році здійснювало видобуток корисних копалин, а тому до нього не може бути застосовано вказану норму.

Такий висновок кореспондується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 вересня 2011 року № 21-164а11, яку колегія суддів бере до уваги.

Щодо інших можливих доводів, які б могли слугувати підставою для припинення права користування надрами, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої статті 26 Кодексу, наприклад порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, позивач на них не посилається.

За вказаних обставин, доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.