Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника відповідача Левицького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВС) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 25 лютого 2013 року ВП № 34592260,

У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. В обґрунтування вимог зазначав, що 04 жовтня 2012 року відповідачем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №18/94, згідно з яким Міністерство внутрішніх справ України зобов'язано розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_5 статусу учасника бойових дій. Посилаючись на те, що 25 лютого 2013 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Кедою М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження за цим виконавчим документом, не зважаючи, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконано, просив суд визнати протиправною і скасувати постанову від 25 лютого 2013 року ВП № 34592260 та зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 25 лютого 2013 року ВП № 34592260. Зобов'язано відновити виконавче провадження ВП № 34592260 по виконанню виконавчого листа № 18/94, виданого 07 вересня 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва.

У касаційній скарзі ДВС України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, норм Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ). Зазначає, що судами дано неправильну оцінку обставинам справи, оскільки органи виконавчої служби не здійснюють функції контролю законності рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання судових рішень, що набрали законної сили. При цьому, державний виконавець як суб'єкт владних повноважень вживає тих чи інших заходів відповідно до вимог чинного законодавства і не зобов'язаний вчиняти дії, не передбачені Законом № 606-ХІV (606-14) .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано відмову Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни в наданні статусу учасника бойових дій неправомірною та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.

На виконання цього рішення, 07 вересня 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист № 18/94, який з вересня 2012 року перебував на виконанні у ДВС України.

25 лютого 2013 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Кедою М.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виконавчий лист від 07 вересня 2012 року № 18/94, видано на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року, якою проаналізовано рішення Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій та визнано його неправомірним, однак, повторно розглядаючи питання щодо встановлення ОСОБА_5 такого статусу, комісія проігнорувала висновки, наведені у судовому рішенні, тобто неналежно його виконала.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ).

Саме відповідно до вимог цього Закону належить давати оцінку діям державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За умовами пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-ХІV, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина 3 статті 49 Закону № 606-ХІV).

Як встановлено судами, на виконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 18/94, 17 жовтня 2012 року боржник надіслав заяву, в якій повідомив, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року Міністерством внутрішніх справ України 03 серпня 2012 року проведено засідання Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій та учасника війни (протокол № 1), на якому розглянуто питання щодо встановлення ОСОБА_5 статусу учасника бойових дій та прийнято рішення про відсутність підстав для встановлення позивачу такого статусу.

Це рішення може бути оскаржене до суду в порядку, визначеному законом.

Враховуючи те, що резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції не містила обов'язку боржника прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій, а лише зобов'язувала Міністерство внутрішніх справ України розглянути таке питання, суди дійшли помилкового висновку, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконано через те, що під час повторного розгляду цього питання боржник не врахував висновки суду касаційної інстанції, висловлені в мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження діяв правомірно і підстави для скасування постанови від 25 лютого 2013 року ВП № 34592260 відсутні.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім іншого, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича від 25 лютого 2013 року ВП № 34592260.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.