Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську та Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011

у справі № 2а/0570/10794/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант-Трейд"

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

третя особа Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант-Трейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Авант-Трейд") звернулось до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - відповідач, Горлівська ОДПІ Донецької області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 000012333.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач та третя особа просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено перевірку господарської одиниці офісу - магазину ТОВ "Авант Трейд", розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри, 7-Б, за результатами якої складено акт від 30.1 1.2010, який зареєстровано в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання за № 19871/09/15/23/36899012, в органі ДПС за місцем державної реєстрації позивача № 440/05/03/23/36899012.

В акті перевірки зазначено, що на момент перевірки встановлені факти незабезпечення зберігання контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій протягом встановленого законодавством терміну, а саме не надання контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій за період з 16.02.2010 по 31.10.2010 та порушення порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме встановлено надлишок товарно-матеріальних цінностей на суму 2434,87 грн. У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 10 та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами і доповненнями; далі по тексту - Закон).

Па підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 000012333, яким відповідно до вимог п. 5 ст. 17 та ст. 20 Закону до позивача застосовано штрафну санкцію на загальну суму 5039,74 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 10 ст. 3 Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облікова політика, в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Пунктами 2 і 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства: обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом (996-14) , та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних: розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 9 даного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися введені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів, що питання організації обліку належить до компетенції позивача, а прибуткові документи є лише підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри.

Судами було встановлено, що в офісі-магазині ТОВ "Авант Трейд" у м. Івано-Франківськ на момент перевірки, контрольні стрічки друкуються, розрахункові операції проводяться із застосуванням зареєстрованого, опломбованого і введеного у фіскальний режим реєстратора розрахункових операцій, фіскальні звітні чеки друкуються на реєстраторі розрахункових операцій та зберігаються в книзі обліку розрахункових операцій.

Проте, в ході перевірки встановлено порушення п. 10 ст. 3 Закону, а саме, незабезпечення зберігання контрольних стрічок реєстратора розрахункових операції протягом встановленою законодавством терміну (не надання контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій за період з 16.02.2010 по 31.10.2010.

Судами зазначено, що контрольні стрічки друкуються на реєстраторі розрахункових операцій і для зберігання направляються до головного офісу, розташованого в м. Горлівка Донецької області відповідно до внутрішнього розпорядження керівника ТОВ "Авант Трейд" від 09.02.2010 № 6, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АТ № 222240, відповідно до якої електронний контрольно-касовий апарат, який знаходиться на місці торгівлі, зареєстрований саме в Горлівській ОДПІ.

Також, контрольні стрічки за період з 16.02.2010 по 31.10.2010 було досліджено судами та встановлено, що з урахуванням друку фіскальних звітних чеків та зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій та за місцем торгівлі податковий орган має можливість перевірити правильність проведення суб'єктом підприємницької діяльності розрахункових операцій і обсяги продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, приймаючи до уваги місце знаходження і реєстрації юридичної особи та місце реєстрації електронного контрольно-касового апарату, що знаходиться на місці торгівлі, суди дійшли до правильного висновку, що порушення п. 10 ст. 3 Закону не вбачається, що в свою чергу і не є підставою для нарахування штрафних санкцій до позивача.

Податковим органом також, проведена перевірка порядку ведення обліку товарних запасів на складі ТОВ "Авант Трейд", в ході якої встановлено надлишок товарних запасів на суму 2434,87 грн., у зв'язку з відсутністю прибуткових документів на них. А ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції фактів реалізації надлишкових товарних засобів податковими органами не встановлено.

Крім того судами вірно зазначено, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення відповідальність за вказане вище порушення була скасована, а саме ст. 21 Закону в редакції, яка діяла до 01.01.2011 скасована Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI (2756-17) .

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яка застосована відповідачем до позивача за порушення п. 12 ст. 3 зазначеного Закону, передбачена відповідальність суб'єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, у вигляді фінансової санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, судами зазначено, що в ході перевірки не встановлено факту реалізації надлишкових товарних засобів, тобто відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську та Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .