Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2015 року (К/800/9641/15)

у справі № 703/6553/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФ України) в частині обчислення та призначення пенсії позивачу відповідно до пункту 7 Постанови № 393 (393-92-п) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 (112-2014-п) , згідно з якою розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення визначається за будь-які 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням.

Зобов'язано ГУ ПФ України здійснити нарахування та призначення пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту 7 Постанови № 393 (393-92-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 155 (155-2014-п) ) з визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за будь-які 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ПФ України оскаржило їх у касаційному порядку та просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України постановою від 22.04.2015 касаційну скаргу ГУ ПФУ України задовольнив, скасував постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 і прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. А саме зобов'язано ГУ ПФУ України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 20.05.2014 згідно з абзацом третім пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 № 151 (151-2007-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 (393-92-п) "), з визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 у цій справі незрозумілим, ОСОБА_2 звернувся до суду касаційної інстанції з заявою про його роз'яснення.

Згідно з частиною третьою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі, або їх представники не з'явились, проте були належним чином повідомлені про час та час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши заяву про роз'яснення судового рішення, колегія суддів вважає, що підстави для роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 відсутні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Отже, з наведеної норми права випливає, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

З тексту заяви про роз'яснення судового рішення не вбачається, в чому саме полягає його нечіткість та що саме викликає труднощі у розумінні змісту. Натомість заявник фактично ініціює питання щодо вирішення судом питання розподілу судових витрат, зокрема, судового збору та стягнення витрат на надання правової допомоги.

Слід зазначити, що питання розподілу судових витрат і витрат на надання правової допомоги можуть бути вирішені в порядку передбаченому статтями 161, 168 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи те, що постанова Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 про прийняття нового рішення про часткове задоволення позову є зрозумілою, а доводи заявника не стосуються роз'яснення саме змісту прийнятої постанови, в цьому випадку відсутні підстави для задоволення цієї заяви.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для роз'яснення рішення суду касаційної інстанції у цій справі.

Керуючись статтями 165, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Заяву ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення залишити без задоволення.

Відмовити у роз'ясненні постанови Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2015 року в цій справі.