Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі № 804/3418/13-а за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу,-

Західно-Донбаська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби України звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просить: стягнути податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 121126,23 грн.; стягнути податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 92026,31 грн.; стягнути податковий борг зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- позивачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства відповідача за період з 01.04.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 37/17/2-НОМЕР_1 від 08.05.2012;

- на підставі названого акту перевірки, відповідачем, зокрема, прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000991742 від 22.05.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120 638 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000981742 від 22.05.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 83 242,69 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №0001001742 від 22.05.2012 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними санкціями на суму 510 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Дніпропетровській області № 17604/10/10-014 від 26.07.2012 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення;

- представник відповідача звернувся до Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області ДПС з інформаційним запитом вих.№ 2/2013 від 27.03.2013, в якому просив надати інформацію щодо дати вручення відповідачу рішення ДПС у Дніпропетровській області № 17604/10/10-14 від 26.07.2012;

- листом № 9607/10/17/2 від 01.04.2013 Західно-Донбаська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС повідомила, що рішення ДПС у Дніпропетровській області "Про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_4" № 17604/10/10-14 від 26.07.2012 отримано платником 14.09.2012.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні суми податкового боргу, які виникли внаслідок винесення відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, є неузгодженими, а тому звернення податкового органу до суду з позовом про їх стягнення є передчасним.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульовано статтею 56 Податкового кодексу України.

Пунктом 56.2 ст.56 названого Кодексу встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.8 ст.56 названого Кодексу встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст.56 названого Кодексу встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Згідно п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що позивачем не надано доказів вручення відповідачу рішення "Про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_4" № 17604/10/10-14 від 26.07.2012.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх станцій обґрунтовано не взяли до уваги доводи податкового органу щодо наявності витягу з АІС "Скарга", яким підтверджено факт отримання відповідачем відповіді на скаргу 14.09.2012, з огляду на відсутність відсканованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повинно бути долучено в АІС "Скарга" до матеріалів справи в електронному вигляді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення податкового боргу, оскільки нараховані позивачем суми грошових зобов'язань є неузгодженими, а тому не набули статусу податкового боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованими доводи касаційної скарги про наявність отриманої відповідачем особисто податкової вимоги № 491 від 23.02.2012 (про обов'язок платника податків сплатити суму податкового боргу в розмірі 19 858,16 грн.) та рішення від 24.02.2012 про опис майна у податкову заставу, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що спірні суми, заявлені контролюючим органом до стягнення у якості податкового боргу, виникли пізніше, внаслідок прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень від 22.05.2012, які оскаржені платником в адміністративному порядку.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування судових рішень в оскаржуваній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 залишити без змін.

3. ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .