826/20477/14 Про визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів - 27.05.2015 Прийняття

У грудні 2014 року Дочірнє підприємство "Артек" (далі - ДП "Артек") звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/000143/2 від 03 вересня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/000143/2 від 03 вересня 2014 року із застосуванням іншого методу визначення митної вартості товарів ніж заявлений ДП "Артек".

Підставою для прийняття оскарженого рішення відповідач вважає те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку із наданням декларантом або уповноваженою ним особою документів, які містять розбіжності, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Вважаючи, що такі дії та рішення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, позивач звернувся в суд з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/000143/2 від 03 вересня 2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 гривень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

У своїй касаційній скарзі ДП "Артек", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "Артек" та Компанією "Hongkong Witiger Limited" (Китай) укладено контракт № 14Y0326/AR/001 від 26 березня 2014 року щодо поставки молекулярного сита для виробництва склопакетів 3А.

З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару на виконання вищезазначеного контакту, 02 вересня 2014 року позивачем подана Київській міській митниці ДФС вантажна митна декларація № 100270001/2014/216448, в якій митна вартість товару, а саме: "Молекулярне сито А558, що являє собою синтетичний цеоліт з розміром пір 3 Ангстрем. Діаметр гранул: 1 - 1,5 мм коробка по 25 кг - 1000 шт. Продукт має високу ємність адсорбції води і виробляється для використання як осушувача при виробництві газо- і повітрозаповнених склопакетів. Торговельна марка: ARtec. Країна виробництва: CN (Китай). Виробник: "Hongkong Witiger Limited", була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору, в розмірі 0,38 доларів США/1 кг.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого за декларацією № 100270001/2014/216448 від 02 вересня 2014 року контролюючим органом встановлено, що документи, які подані до митного оформлення для підтвердження числових значень складових митної вартості товару містять розбіжності, а саме: у відповідності до коносамента SUNE 1407324 експедитором товару є Freeway logistics group llc., а довідку про транспортні витрати надано ПП "Івент-Транс".

У зв'язку з цим, митним органом запропоновано декларанту надати протягом 10-ти календарних днів додаткові документи, які визначені нормами статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- розрахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, декларант не мав можливості протягом 10-ти днів надати додаткові документи, про що письмово повідомив.

03 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 100270001/2014/000143/2, яким скориговано митну вартість товару ввезеного на територію України з 0,38 доларів США/1 кг до 0,74 доларів США/1 кг, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товару, внаслідок чого загальна сума збільшена з 9500,00 доларів США до 18500,00 доларів США.

В свою чергу, позивач здійснив випуск у вільний обіг товару під гарантійні зобов'язання підприємства згідно із митною вартістю товарів, визначеною митним органом на підставі декларації митної вартості № 100270001/2014/216580 від 03 вересня 2014 року.

Разом з цим, 19 листопада 2014 року ДП "Артек" звернулося до відповідача з проханням переглянути рішення про коригування митної вартості № 100270001/2014/000143/2 від 03 вересня 2014 року та визнати митну вартість товару за ціною контракту, додатково надавши документи для її підтвердження, а саме:

- договір № 180714 від 18 липня 2014 року;

- договір № 03/01-13 від 03 січня 2013 року;

- платіжне доручення № 25 від 06 червня 2014 року;

- заява № 21/07 від 21 липня 2014 року;

- акт надання послуг № 121 від 03 вересня 2014 року;

- податкова накладна № 2 від 03 вересня 2014 року;

- бухгалтерські накладні Д 504 від 27 жовтня 2014 року, Д 489 від 20 жовтня 2014 року;

- експертне заключення ДП "Держзовнішінформ" № 11/1262 від 21 листопада 2014 року;

- прайс виробника.

Проте, Київська міська митниця ДФС листом від 27 листопада 2014 року № 13122/1/26-70-63-04 повідомила про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості № 100270001/2014/000143/2 від 03 вересня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неподання декларантом окремих додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується основними документами наданими до органу доходів і зборів для митного оформлення.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази та обґрунтування, які б спростували висновки митного органу, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно із статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом (4495-17) передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) " від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбано товар на умовах поставки FOB CN Shanghai, митна вартість якого заявлена ДП "Артек" шляхом подання вантажної митної декларації із визначенням її за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються в розмірі 0,38 доларів США/1 кг, що в розрахунку 25000 кг становить 9500 доларів США (за офіційним курсом НБУ - 124584,06 гривень).

Вищезазначені числові значення відповідають документам, які надано позивачем разом із декларацією для оформлення товару, насамперед, контракту № 14Y0326/AR/001 від 26 березня 2014 року з додатком № 1 до нього, інвойсу № WT2014SY042 від 23 травня 2014 року, вантажній митній декларації країни відправлення № 223120140812367193 від 25 липня 2014 року.

Разом з цим, згідно із умовами поставки товару FOB, що насамперед передбачає покладення обов'язку транспортних витрат на ДП "Артек", позивачем у відповідності до акту надання послуг від 03 вересня 2014 року та довідки про транспортні витрати від 01 вересня 2014 року, за поставку товару сплачено 15000 гривень.

З оскарженого рішення митного органу вбачається, що підставами коригування митної вартості є неповнота відомостей поданих декларантом, зокрема, у документах містяться розбіжності, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої декларантом митної вартості.

Так, у відповідності до коносамента SUNE 1407324 експедитором товару є Freeway logistics group llc., а довідку про транспортні витрати надано ПП "Івент-Транс".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтовані сумніви контролюючого органу стосовно достовірності заявленої митної вартості товару, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що декларант не мав можливості протягом 10-ти днів надати додаткові документи, про що письмово повідомив.

ДП "Артек" здійснив випуск у вільний обіг товару під гарантійні зобов'язання підприємства згідно із митною вартістю товарів, визначеною митним органом на підставі декларації митної вартості № 100270001/2014/216580 від 03 вересня 2014 року.

Пунктом 8 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що протягом 80-ти днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Враховуючи вищезазначене положення, 19 листопада 2014 року ДП "Артек" звернулося до відповідача з проханням переглянути оскаржуване рішення про коригування митної вартості та визнати митну вартість товару за ціною контракту, додатково надавши документи щодо транспортних витрат, з яких вбачається, що 03 січня 2013 року між позивачем та Приватним підприємством "Івент-Транс" укладено договір транспортного експедирування № 03/01-13.

В свою чергу, 18 липня 2014 року між Приватним підприємством "Івент-Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Freeway logistics group" укладено договір транспортного експедирування № 180714.

Розглянувши додатково надані документи, Київська міська митниця ДФС листом від 27 листопада 2014 року № 13122/1/26-70-63-04 повідомила про відсутність підстав для перегляду та скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в даних спірних правовідносинах Київська міська митниця ДФС мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої у декларації № 100270001/2014/216448 митної вартості товару, а тому діяла відповідно до норм чинного законодавства.

Разом з цим, контролюючий орган відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість щодо підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Однак, ДП "Артек" не надав у встановлений строк витребувані документи без зазначення обґрунтувань та підстав щодо неможливості їх надання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, Київська міська митниця ДФС не мала можливості застосувати митну вартість товару, визначену позивачем, що і стало підставою для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений статтею 57 Митного кодексу України.

Окрім цього, у відповідності до статті 64 Митного кодексу України відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товару та згідно із оскаржуваним рішенням Київська міська митниця ДФС послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про правомірність дій контролюючого органу, оскільки відповідач підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих ДП "Артек" документах розбіжностей.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.