Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії,

У травні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 було задоволено. Скасовано рішення від 31.01.2011 року, реєстраційний номер № 31372115 згідно Витягу про державну реєстрацію прав, яким Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвало право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 на підставі спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. 15.09.2010 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав щодо об'єкта нерухомого майна: реєстраційний номер 31372115, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вони просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2012 року у справі № 2-444/12 визнано недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. 15.09.2010 року і зареєстрованого 31.01.2011 року у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за № 31372115, про передачу у власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.11.2012 року у справі № 2-444/12 набрало законної сили 07.02.2012 року відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 07.02.2012 року.

01.07.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Державна реєстраційна служба України із заявою про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру. Листом від 16.07.2013 року Державна реєстраційна служба України повідомила, що на підставі частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна врегульовано Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (703-2011-п) .

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Враховуючи, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2012 року у справі № 2-444/12, яке набрало законної сили, визнано недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. 15.09.2010 року і зареєстрованого 31.01.2011 року у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за № 31372115, про передачу у власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, скасувавши рішення від 31.01.2011 року, реєстраційний номер № 31372115, яким зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру та зобов'язавши відповідача внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав щодо об'єкта нерухомого майна: реєстраційний номер 31372115, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.