Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в м. Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування рішення, -

У червні 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 15 грудня 2010 року № 0017042307.

В обґрунтування позову зазначалося, що 26 листопада 2010 року посадовими особами ДПІ у Скадовському районі Херсонської області проведено планову перевірку магазину, розташованого на розі вул. Володарського та вул. Комунарів в м. Скадовськ, який належить ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання вимог законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (98/96-ВР) та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) . За результатами перевірки складено акт, в якому зазначено про порушення підприємцем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято рішення від 15 грудня 2010 року за № 0017042307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 3196 грн. 70 коп.. На думку позивача, рішення відповідача прийняте з порушенням чинного законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Херсоні від 15 грудня 2010 року № 0017042307.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, виконуючий обов'язки начальника ДПІ у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме ст. ст. 3 та 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 (727/98) та постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 (1269-2001-п) «Про затвердження порядку ведення обліку доходів і витрат»щодо обов'язковості ведення обліку товарних запасів підприємцями шляхом занесення відповідних записів до книги обліку доходів та витрат. На думку апелянта, позивач також зобов'язаний в книзі обліку доходів та витрат відображати витрати на придбання товару на підставі первинних документів, до яких відносяться, зокрема, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 26 листопада 2010 року посадовими особами ДПІ у Скадовському районі Херсонської області проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_1 -платнику єдиного податку.

За результатами перевірки співробітниками податкового органу складено акт від 26 листопада 2010 року за № 271/211923/3036311562/1192, в якому зазначено про порушення приватним підприємцем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не ведення обліку товарів (товарних запасів) за місцем їх реалізації.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято рішення від 15 грудня 2010 року за № 0017042307, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 3196 грн. 70 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що для суб'єктів підприємництва, які відповідно до законодавства оподатковуються за спрощеною системою оподаткування, не передбачено ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Так, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 6 названого Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Як встановлено матеріалами справи, позивач є платником єдиного податку, тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», чинного на час виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно п. 1 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 (1269-2001-п) , книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Будь-який інший облік товарних запасів суб'єктами малого підприємництва чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачений не був.

Згідно з п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про неправомірність застосування податковим органом до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3196 грн. 70 коп. на підставі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.