Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області до Рівненської обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, -

У жовтні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі - УПФ) звернулося з позовом до Рівненської обласної спілки споживчих товариств, в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії (далі - спірні виплати), виплаченої працівнику Спільного підприємства "Рівненський ремонтно-монтажний комбінат" ОСОБА_4, призначеної згідно пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1931-ХІІ від 6 грудня 1991 року (далі Закон № 1931-ХІІ).

В обґрунтування позовних вимог УПФ посилалось на вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (1058-15) (далі - Закон 1058-ІV) та Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція), та просило про задоволення позову.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року, залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено .

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фактично спір сторін зводиться за своєю суттю до визначення належного платника спірних витрат, оскільки, як стверджує у своїх доводах Рівненське обласна спілка споживчих товариств, вона не є правонаступником Спільного підприємства "Рівненський ремонтно-монтажний комбінат", а тому не має нести відповідальність за спірними зобов'язаннями.

Суди встановили, що пільговий стаж ОСОБА_4 відпрацьовано на Спільному підприємстві "Рівненський ремонтно-монтажний комбінат", за яким з 8 грудня 2009 року відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою господарського суду від 12 листопада 2013 року цю процедуру продовжено до 30 січня 2014 року. Тобто припинення даної юридичної особи, на час розгляду справи, не відбулося.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що Рівненська обласна спілка споживчих товариств не є правонаступником Спільного підприємства "Рівненський ремонтно-монтажний комбінат", тому відповідач не може відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_4, відповідно до абзацу 1 пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону 1058-ІV (1058-15) .

Згідно з пунктом 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону 1058-ІV (1058-15) .

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону № 1788-XII, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 "Прикінцевих положень" Закону 1058-ІV (1058-15) .

При цьому, згідно пункту 6.3 Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

За змістом статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно положень статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи підстав вважати, що Спільне підприємство "Рівненський ремонтно-монтажний комбінат" припинено, немає. В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо правонаступництва зазначеного підприємства, а тому підстав вважати що Рівненська обласна спілка споживчих товариств має нести відповідальність за зобов'язаннями щодо спірних виплат також немає.

У відповідно до частини статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивачем, в порушення вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено доказів у підтвердження своїх доводів, суди дійшли правильного висновку про відмову в позові.

Враховуючи зазначене, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.