Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської обласної державної адміністрації на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Таксі-Сервіс" Товариства з додатковою відповідальністю "Автопромінь" до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 8 квітня 2014 року № Р-195/0/3-14, -

ДП "Таксі-Сервіс" ТДВ "Автопромінь" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 8 квітня 2014 року № Р-195/0/3-14 "Про внесення змін до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.02.2014 року № Р-88/0/3-14".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, залишеною без змін, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Дніпропетровської ОДА від 8 квітня 2014 року № Р-195/0/3-14 "Про внесення змін до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.02.2014 року № Р-88/0/3-14".

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 10 лютого 2014 року головою облдержадміністрації прийнято розпорядження № Р-88/0/3-14, про введено в дію рішення конкурсного комітету (протокол № 25 від 31.01.2014 року, де, зокрема, переможцем на об'єкті № 25 визнано позивача) з проведення конкурсів на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньо обласні маршрути) від 31.01.2014 року щодо визначення переможців конкурсу.

На підставі вказаного розпорядження, між відповідачем та позивачем 20.02.2014 року було укладено відповідний договір № 229 на обслуговування міжміських автобусних маршрутів загального користування за маршрутами, визначеними на вказаному конкурсі по об'єкту № 25.

08.04.2014 року голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації прийняв розпорядження № Р-195/0/3-14 "Про внесення змін до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.02.2014 р. № Р-88/0/3-14", де фактично було скасовано рішення конкурсного комітету про встановлення переможцем позивача по об'єкту № 25 з підстав ненадання ним недостовірності даних паспорту маршруту № 677 (довжина маршруту). Про що, відповідач листом за вих. № 18-1846/0/2 було запросив ДП "Таксі-Сервіс" ТДВ "Автопромінь" для укладання додаткової угоди про розірвання раніше укладеного договору від 20.02.2014 р. № 229.

Вважаючи, що відповідне розпорядження відповідача про скасування його ж розпорядження, прийнятого задля реалізації рішення конкурсного комітету, є незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що приймаючи спірне розпорядження орган виконавчої влади не врахував, що умови п. 29 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2008 року № 1081 (1081-2008-п) (далі - Порядок) були виконані позивачем як претендентом-перевізником на об'єкті конкурсу № 25 в повному обсязі, що підтверджується допущенням останнього до участі у конкурсі та, в свою чергу, виключає подання перевізником ДП "Таксі-Сервіс" ТДВ "Автопромінь", на час проведення конкурсу, недостовірної інформації до організатора, яка у відповідності до вимог п. 37 Порядку перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу. За результатами проведеного конкурсу ДП "Таксі-Сервіс" ТДВ "Автопромінь" визнано переможцем за підрахунком балів, тобто у конкурсний спосіб. Рішення конкурсного комітету у вигляді протоколу № 25 від 31.01.2014 р. введено в дію розпорядженням облдержадміністрації № Р-88/0/3-14 від 10.02.2014 р., яке не оскаржено та не скасоване у встановленому законом порядку, а отже, є чинним та обов'язковим до виконання. Крім того, виявлення відповідачем подання недостовірної інформації є наслідком розірвання з таким перевізником договору на перевезення, а не скасування відповідного розпорядження, яке було реалізоване, тобто вичерпало свою дію фактом його виконання, на що зауважено у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року (v001p710-97) у справі № 1-зп. Закон України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування згідно ст. 43 вказаного вище Закону здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні) маршрути, укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 8 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 54 цього Порядку.

Пунктом 51 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначено, що рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.

Відповідно до пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування встановлено, що конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який:

1) подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію;

2) визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації;

3) не відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт";

4) не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів). Достатня кількість транспортних засобів визначається як кількість автобусів, необхідних для виконання перевезень, та кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків для міського, приміського сполучення та 20 відсотків для міжміського сполучення;

5) має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансінспекцією, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу);

6) подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Наявність у перевізника однієї з підстав, зазначених у пункті 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, може свідчити встановлення конкретних даних, як самостійно так і з посиланням на інші докази (документи, іншу інформацію), наведення в протоколі оцінки таких даних, а також наявність підстав, встановлених пункті 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування для прийняття рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника.

Як було вірно встановлено судами, та що не заперечується жодною стороною, позивача було допущено до проведення відповідного конкурсу на його можливість здійснювати перевезення пасажирів по обраному ним маршруту, який визначений на конкурсі як об'єкт № 25. Тобто зауважень, в тому числі, до повноти поданої ним інформації комітетом не ставилось.

Згідно п. 46 Порядку переможцем конкурсу визнається перевізник - претендент, який за результатами розгляду балів набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників - претендентів.

Пункт 53 зазначеного вище Порядку передбачає, що організатор укладає з переможцем конкурсу договір (на міському та внутрішньо-обласному автобусних маршрутах) або видає дозвіл (на міжобласному автобусному маршруті) згідно з умовами визначеного конкурсу.

Так, матеріалами справи підтверджено факт перемоги позивача над іншими учасниками конкурсу по можливості здійснення ним перевезень на маршруті № 677 (об'єкту № 25), що узгоджується з правомірними діями відповідача по прийняттю відповідного розпорядження, яке в подальшому стало підставою для укладення з ним вказаного договору, тобто вичерпало факт свого виконання.

Тому, дії того ж відповідача про скасування розпорядження, яким було затверджено рішення конкурсного комітету, вірно визначене судами попередніх інстанції незаконним. Так як механізм правового регулювання по виявленому, ймовірно допущеному порушенню позивачем, зокрема подачі ним до комітету недостовірної інформації, як претендента майбутнього перевізника, є іншим.

Отже, порушень судоми попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Таксі-Сервіс" Товариства з додатковою відповідальністю "Автопромінь" до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 8 квітня 2014 року № Р-195/0/3-14, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.