Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом військової частини А2502 (далі - в/ч А2502) до відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (далі - ДВС) про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, -

У лютому 2013 року представник в/ч А2502 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати незаконними та скасувати постанови: державного виконавця про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа від 16 серпня 2012 року ВП № 33902275; начальника відділу ДВС від 10 вересня 2012 року щодо відмови в задоволені скарги;

зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Замостянським районним судом міста Вінниці 9 грудня 2011 року у справі № 2-а-3107-2007 про поворот виконання рішення суду.

Посилався на незаконність прийнятих постанов.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, в тому числі щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень в особі державного виконавця та начальника відділу ДВС.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з виконанням рішення по цивільній справі.

Такий висновок є обґрунтованим та законним.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи з положень зазначеної статті, та роз'яснень, викладених в пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21 травня 2012 року (v0005760-12) Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (v0003760-10) , суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІІ "Про виконавче провадження" з подальшими змінами та доповнення (далі - Закон № 606-ХІІ), крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону № 606-ХІІ встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За правилами зазначеної норми, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 цього Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

За статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції.

Судами установлено, що постановою відділу ДВС Старокостянтинівського РУЮ від 16 серпня 2012 року ВП № 33902275 відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області у справі № 2-3107-2007 про стягнення надбавки за безперервну службу та допущено поворот виконання рішення. Стороною у справі виступала в/ч А 2502, представник якої і оскаржує рішення державного виконавця.

Враховуючи, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження оскаржуються стягувачем, виконавчий документ виданий загальним (цивільним) судом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу військової частини А2502 відхилити, а ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.