2а-1870/5094/11 Про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми податку на додану вартість - 18.05.2015 Прийняття

ТОВ "Сумський машинобудівний завод" звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 13.07.2011 № 0002002306/55926 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 122244,04 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ "Сумський машинобудівний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що обставини щодо вчинення позивачем порушень не підтверджено належними доказами, а ґрунтуються тільки на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 122244,04 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2011 № 0002002306/55926 слугували висновки невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року, викладені в акті від 29.06.2011 № 4953/23-620/34933255, про порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України. Порушення цих норм Податкового кодексу України (2755-17) полягало в неправомірному формуванні податкового кредиту та заявленні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія", що не мали реального характеру.

Нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами податковий орган обґрунтовує тим, що згідно з даними бази "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість" між податковим кредитом позивача за лютий 2011 року та податковими зобов'язаннями ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія" існують розбіжності, оскільки інформація про проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів у ланцюгу постачання товару не надходила.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності первинних документів, які підтверджують фактичне транспортування товарів за операціями з ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія", непідтвердженості факту сплати податку на додану вартість вказаними контрагентами, а також недодержання письмової форми правочину щодо взаємовідносин з ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія".

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (2755-17) при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 200.1 та п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при обрахуванні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Разом з тим наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою підтвердження фактичного перевезення придбаних товарів у ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія" надав первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи).

Усі ці первинні документи мають бути досліджені судами попередніх інстанцій та оцінені як докази.

Висновки податкового органу, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірний період обґрунтовані недодержанням письмової форми правочину позивача з ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія".

За загальним правилом, визначеним ст. 208 Цивільного кодексу України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте в силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору купівлі-продажу у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про нереальність операцій позивача з ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія" обґрунтовані відсутністю інформації щодо результатів проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду апеляційної інстанції довідки від 03.10.2011 № 355/23-3/32746211 та від 07.09.2011 № 2233/40-10/25412086 про результати проведення зустрічних звірок ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія" відповідно щодо підтвердження господарських відносин з позивачем за лютий 2011 року (а.с. 139-145).

Проте ці докази залишились судом апеляційної інстанції поза увагою.

До того ж допущені постачальниками в ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судами слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.