2а-18923/09/0370 - 18.05.2015 Прийняття - Юридический Харьков плюс

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано повідомлення Луцької ОДПІ від 12.08.2009 № 13881/10/15-115 про невизнання декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2009 року з додатками податковою звітністю. Зобов'язано Луцьку ОДПІ визнати та прийняти декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2009 року податковою звітністю.

Луцька ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п.п. 3.1 п. 3 Форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 (z0271-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592 (z0271-03) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем 05.08.2009 отримано від Приватного підприємства "Готика" податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2009 року з додатком.

Повідомленням відповідача від 12.08.2009 № 13881/10/15-115 позивача було поінформовано про невизнання податковою звітністю вказаної декларації відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ (2181-14) ) у зв'язку з неправильним зазначенням обов'язкового реквізиту, а саме: в декларації вказано скорочену назву підприємства - "ПП "Готика".

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивач у відповідності до вимог п. 3.1 Форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 (z0271-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592 (z0271-03) (далі - Наказ № 143), в рядку "повна назва платника податку" повинен був зазначити назву підприємства та організаційно-правову форму.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що направлена відповідачу податкова декларація позивачем заповнена належним чином, а тому підстав, передбачених у п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, для невизнання зазначеної декларації податковою звітністю відповідача не було.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Згідно з абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність податковою звітністю. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодної із законодавчо визначених обставин для невизнання поданої позивачем податкової декларації податковою звітністю.

Зі змісту п.п. 1.1 - 1.2 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 № 65 (z0792-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.06.2004 за № 792/9391 (z0792-04) (далі - Наказ № 65), найменування юридичної особи включає організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та назву. При цьому назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним (435-15) та Господарським кодексами України (436-15) та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.

Таким чином, назва юридичної особи є складовою найменування, яка не включає в себе організаційно-правової форми.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рядок податкової декларації "повна назва платника податку" не передбачає зазначення організаційно-правової форми юридичної особи.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача щодо невизнання декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року як податкової.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.