2а/1670/2606/12 Про зобов'язання виконати вимоги об'єднаної державної фінансової інспекції - 14.05.2015 Прийняття

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі № 2а-1670/2606/12 за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області про зобов'язання виконати пункти 1, 2 вимоги, -

Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до суду з позовом до Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області про зобов'язання виконати пункти 1, 2 вимоги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Лубенською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області за період з 01 листопада 2010 року по 31 січня 2012 року, за результатами якої складено акт від 29 лютого 2012 року № 01-21/47.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, позивачем направлено відповідачу вимогу від 13 березня 2012 року № 01-14/1170, якою Наріжанську сільську раду Семенівського району Полтавської області зобов'язано, зокрема: пунктом 1 - стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 22052,80 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; пунктом 2 - повернути зайво сплачені кошти в сумі 8006,57 грн.

З метою зобов'язання відповідача виконати пункти 1, 2 вищезазначеної вимоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (550-2006-п) визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, позивачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання виконати вимогу.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі № 2а-1670/2606/12 за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області про зобов'язання виконати пункти 1, 2 вимоги залишити без змін.