Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці, Державної митної служби України (далі - ДМС України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У січні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо порушення права позивача на звільнення з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо порушення права позивача на звільнення з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України та зобов'язано відповідачів звільнити позивача із вказаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України.

В касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення цих судів і відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 року наказом ДМС України від 28.12.2011 року № 2734-к "По особовому складу митних органів" позивача поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 25.11.2010 року, про що позивача було проінформовано телеграмою 29.12.2011 року, а також про необхідність терміново прибути у відділ кадрової роботи для ознайомлення з наказом.

Позивач 04.01.2012 року звернувся до відповідачів із заявою про звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України. Аналогічні заяви були подані позивачем 12.01.2012 року та 16.01.2012 року.

Львівською митницею 24.01.2011 року повідомлено позивача, що питання про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України буде розглянуто тільки після його ознайомлення з наказами про поновлення на роботі та подачею трудової книжки для внесення відповідних записів.

Позивачем 15.03.2012 року направлено Львівській митниці оригінал своєї трудової книжки.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У відповідності зі ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Вказана норма трудового законодавства надає працівнику право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Цей термін для позивача закінчився 18.01.2012 року, про що той зазначав у своїх заявах, і після його закінчення позивач до відповідачів не звертався взагалі, а 25.01.2012 року подав позовну заяву до суду. У період з 30.12.2011 року по 21.01.2012 року і з 23.01.2012 року по 18.02.2012 року позивач перебував на листку непрацездатності як працівник Львівської митниці.

Таким чином, за наявності обставин, зумовлених небажанням позивача продовжувати роботу на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, відповідач зобов'язаний був звільнити того за ст. 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання відповідачів щодо неможливості звільнення позивача на підставі ст. 38 КЗпП України до його фактичного виходу на роботу, оскільки згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2011 року наказом ДМС України від 28.12.2011 року позивача поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 25.11.2010 року.

Судами правильно зазначено,що ця норма не містить застереження щодо неможливості звільнення працівника за власним бажанням за фактичної його відсутності на роботі у зв'язку з перебуванням у відпустці чи на лікарняному.

Вказані застереження містяться у ст. 40 КЗпП України у разі припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, однак у даному випадку розірвання договору відбувалось з ініціативи працівника, а тому його перебування на лікарняному не може бути перешкодою для реалізації ним права на його звільнення за власним бажанням, що передбачене ст. 38 КЗпП України.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ці вимоги підтверджені встановленими обставинами справи і наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи касаційних скарг зроблених цими судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційні скарги Державної митної служби України і Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.