Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного Фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області (далі - Управління ПФУ) про визнання незаконними дій та призначення пенсії,

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення від 18 липня 2011 року № 7 в частині відмови у переході з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.

Постановою Великолепетинського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов задоволено.

Визнано незаконним рішення комісії Управління ПФУ в Великолепетиському районі Херсонської області по розгляду питань з призначення пенсій від 18 липня 2011 року № 7 в частині відмови позивачу у переході з пенсії по інвалідності та призначення пенсії за віком як державному службовцю. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити переведення ОСОБА_4 з пенсії по інвалідності та призначити пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01 квітня 1975 року по 04 вересня 2001 року працював на різних посадах у Білозерському районному фінансовому відділі Херсонської області, Великолепетиському районному фінансовому відділі Херсонської області, Державній податковій інспекції по Великолепетиському району Херсонської області, Державній податковій адміністрації у Великолепетиському районі Херсонської області та Великолепетиській міжрайонній державній податковій інспекції Херсонської області.

Позивач з 4 липня 1990 року по 31 серпня 2000 року проходив службу на керівних посадах та посадах спеціаліста у Державній податковій інспекції по Великолепетиському району Херсонської області, Державній податковій адміністрації у Великолепетиському районі Херсонської області та Великолепетиській міжрайонній державній податковій інспекції Херсонської області, а саме - на посадах старшого державного податкового інспектора, начальника відділу обліку та звітності, головного податкового інспектора обліку та звітності, головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності, державного податкового інспектора, головного бухгалтера відділу обліку, звітності та економічного аналізу, головного бухгалтера фінансового підрозділу, старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб.

Позивач 15 травня 1994 року прийняв присягу державного службовця, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.

З 7 серпня 2001 року позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Позивач 11 липня 2011 року звернувся до Управління ПФУ із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Рішенням комісії Управління ПФУ від 18 липня 2011 року № 7 позивачу відмовлено у переході на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що на день призначення пенсії по інвалідності ІІ групи позивач не займав посаду державного службовця, а час роботи в державній податковій інспекції в період з 4 липня 1990 року по 31 серпня 2000 року до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, не зараховується, про що позивача повідомлено листом від 20 липня 2011 року № 5501/02.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно ч. 3 ст. 25 Закону віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) , встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 333-р "Про віднесення посад керівних працівників апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" (333-2005-р) відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу" віднесено посади керівних працівників апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій до таких категорій посад державних службовців: шоста - начальник відділу, завідуючий сектором у складі апарату районної державної адміністрації, її самостійного управління, відділу та інших структурних підрозділів, територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади в районах та містах обласного значення, посади спеціалістів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, посади працівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних представництв України.

Статтею 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції є територіальними підрозділами Державної податкової адміністрації України в розумінні Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (3166-17) .

За змістом наведених норм законодавства стаж роботи керівних працівників апарату територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, а саме працівників, які перебувають на посаді начальників відділу та інших структурних підрозділів, територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади в районах, та на посаді спеціалістів територіальних органів центральних органів виконавчої влади включається до стажу державної служби.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Таким чином, судами встановлено, що період роботи позивача з 4 липня 1990 року по 31 серпня 2000 року підлягає включенню до стажу роботи на державній службі, а тому стаж державної служби позивача складає понад 20 років, що відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" є підставою для призначення йому пенсії державного службовця.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ці вимоги підтверджені встановленими обставинами справи і наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Великолепетинського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.