807/2916/14 Про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення особи з роботи в органах внутрішніх справ, та поновлення на роботі - 22.10.2015 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Закарпатській області від 28.04.2014 р. № 528 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України в Закарпатській області" в частині прийнятого рішення про його звільнення з органів внутрішніх справ; визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Закарпатській області від 27.05.2014 р. № 103 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ за п."є" ст.64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114), та поновити його на займаній посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 р., позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача та відсутність у нього правових підстав для звільнення позивача з займаної посади.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач з 2003 року працював в ОВС України; остання займана посада - оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України Закарпатській області; спеціальне звання - капітан міліції.

Наказом в.о. начальника УМВС України в Закарпатській області від 28.04.2014 р. № 528 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України в Закарпатській області" за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту щодо неухильного дотримання законодавства, вимог наказів МВС України № 81-2007 та № 90-2010 з питань дотримання службової та транспортної дисципліни, Правил дорожнього руху України оперуповноваженого відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_4 відповідно до пункту 8 статті 2 Дисциплінарного статуту звільнено з органів внутрішніх справ за п."є" ст.64 Положення № 114 (114-91-п) (за порушення дисципліни).

На підставі вказаного наказу наказом в.о. начальника УМВС України в Закарпатській області від 27.05.2014 р. № 103 о/с "По особовому складу" ОСОБА_4 звільнено з ОВС у запас (із поставленням на військовий облік) з 27.05.2014р.

Підставою для видання УМВС України в Закарпатській області наказу від 28.04.2014 р. № 528 був висновок за результатами службового розслідування відносно працівника УДСБЕЗ УМВС ОСОБА_4 від 28.04.2014 р., яким встановлено, що 26.04.2014 р. ОСОБА_4 у вихідний день, тобто позаслужбовий час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки "Фольксваген-Поло", не маючи при собі посвідчення водія та документів на транспортний засіб, а також зупинив останній у невстановленому місці (на пішохідному переході), про що було складено протоколи про адміністративні правопорушення. При цьому, позивач від дачі відповідних пояснень відмовився.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням № 114 (114-91-п) , відповідно до п."є" ст.64 якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.

Сутність же службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень встановлено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут).

Так, відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

За змістом ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно ж до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником, а у разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць; порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу (далі - РНС) органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні, закріплено в Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230 (z0541-13) та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за № 541/23073 (z0541-13) (далі - Інструкція № 230), відповідно до п.1.2 якої службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Згідно з п.2.1 Інструкції № 230 (z0541-13) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 5.1 Інструкції № 230 (z0541-13) передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником; у разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин (п.8.1 Інструкції № 230 (z0541-13) ).

Отже, за змістом наведених законодавчих норм, підставою для звільнення особи з органів внутрішніх справ за п."є" ст.64 Положення № 114 (114-91-п) (за порушення дисципліни) є скоєння ним дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Дисциплінарного статуту.

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив лише з того, що службове розслідування проводилось відповідачем по факту порушення позивачем транспортної дисципліни, а не скоєння дисциплінарного проступку; воно тривало протягом всього двох днів, а його висновок ґрунтувався на поясненнях осіб, в неупередженості яких у суду є сумніви, та протоколах про адміністративні правопорушення, за якими позивач до відповідальності притягнутий не був, не дослідивши та не оцінивши всіх обставин справи (у тому числі матеріалів службового розслідування, які містять як пояснення осіб, що були свідками події, яка стала підставою для службового розслідування, так і висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_4 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під спливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) з врахуванням наданих йому ст.ст. 11, 69 КАС України повноважень щодо вжиття передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, виявлення та витребування доказів з власної ініціативи й виклику свідків.

Суд же апеляційної інстанції, зазначених недоліків при розгляді справи судом першої інстанції не усунув, а приймаючи рішення, фактично виходив з приписів ч.4 ст. 72 КАС України, відповідно до якої постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу, та тієї обставини, що постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2015 р. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Проте, судами не враховано, що висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає; висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку, а отже адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, звільнення від адміністративної відповідальності не є такою обставиною, яка безумовно спростовує факт порушення особою службової дисципліни (вчинення дисциплінарного проступку) в контексті, зокрема, ст.7 Дисциплінарного статуту, а отже наявність або відсутність провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути визначальним при встановленні в діях особи ознак, за які можливе її звільнення відповідно до п."є" ст.64 Положення № 114 (114-91-п) .

Також, досліджуючи питання дотримання позивачем встановленого ч.3 ст. 99 КАС України місячного строку звернення до суду з позовом у даній справі, суд першої інстанції вказав лише на те, що оскільки з наказом про звільнення позивач ознайомився 07.08.2014 р., а до суду з позовом звернувся 07.09.2014 р., то вказаний строк ним пропущений не був, проте не навів мотивів, за яких дійшов висновку щодо саме такої дати (07.08.2014 р.) ознайомлення позивача з наказом; крім того, суд не надав оцінки й посиланням відповідача на вжиття ним заходів для ознайомлення ОСОБА_4 з наказами про звільнення (направлення йому поштовим зв'язком службової телеграми № 2/885 від 27.05.2014 р. та листа № 2/889 від 27.05.2014 р.) та тим обставинам, що позивач був обізнаний про підстави звільнення, адже йому було відомо, по якому саме дисциплінарному проступку проводилось службове розслідування, й з дати звільнення (27.05.2014 р.) він на робочому місці не з'являвся.

Суд же апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги, своєї позиції з цього питання в рішенні не виклав.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст. 220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст. 227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.