Головуючий у 1 інстанції - Орєхов О.І.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання: Барбаш Л.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача та третьої особи Базикіної Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 липня 2012 року у справі № 2а/0508/241/2012 за позовом ОСОБА_4 до Донецької міської ради, треті особи Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, Головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Донецької міської ради, в якому просив визнати протиправною відмову Донецької міської ради у винесенні рішення міської ради щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1, зобов'язати Донецьку міську раду прийняти відповідне рішення щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 липня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_4 до Донецької міської ради, треті особи Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, Головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем жодного рішення на сесії щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не приймав, а тому суд повинен був зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання або не ненадання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції неправомірно не бере до уваги як доказ відмови відповідача лист Управління земельних ресурсів за вих. № 711 від 12.04.2012 року про відмову у наданні дозволу в підготовці проекту землеустрою, оскільки це Управління є виконавчим органом Донецької міської ради, підзвітним та підконтрольним їй, тому має право надавати відповіді від Донецької міської ради.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача та третьої особи Управління земельних ресурсів Донецької міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 15.10.2009 р. на адресу Управління «Єдиний дозвільний центр» Донецької міської ради було надано заява про вибір місця розташування земельної ділянки, про що свідчить відповідний штамп (арк. справи 27).

Вказана заява в подальшому була передана Головному управлінню містобудування та архітектури Донецької міської ради та отримано вказаним управлінням 02.11.2009 року, про що свідчить відповідний штамп.

10.11.2009 року Головним управлінням містобудування та архітектури Донецької міської ради надано висновок, відповідно до якого земельну ділянку, яку просить надати позивач за цільовим призначенням відповідає Правилам забудови м. Донецька, але не може бути погоджений для будівництва індивідуального жилого будинку, господарських споруд. Повторний розгляд цього питання у встановленому порядку можливий при виконанні наступних умов: надання довідки з КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про відсутність в реєстрі домоволодіння АДРЕСА_1; звільнення земельної ділянки від прав третіх осіб (арк. справи 35).

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2012 р. на письмовий запит позивача, Управлінням земельних ресурсів за вих. № 711 від 12.04.2012 р. повідомлено його про відмову в підготовці проекту рішення міської ради щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою за вищевказаною земельною ділянкою у зв'язку з наявністю прав третіх осіб на земельну ділянку.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, розцінює вищевказаний лист, як відмову відповідача у винесенні рішення щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджені під час апеляційного перегляду справи і не заперечуються сторонами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання протиправною відмови Донецької міської ради у винесенні рішення міської ради щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, виходив з того, що на сесії ради рішення з цього питання не приймалося, а наявна в матеріалах справи відповідь Управління земельних ресурсів за вих. № 711 від 12.04.2012 р. не є відмовою відповідача, в той час як до Управління земельних ресурсів, яке є самостійною юридичною особою, позивач жодних вимог не ставить.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходив з того, що такі рішення приймаються виключно на сесії ради депутатами з обговоренням, а тому вирішення таких питань не відноситься до компетенції суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків, з огляду на наступне.

Частинами 6, 7 стаття 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення позивачем із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 151 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення позивачем із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки) визначено, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, ради.

Абзацами 1 та 3 частини 7 статті 151 передбачено, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 151 Земельного кодексу України, після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що розгляд заяви про вибір місця розташування земельних ділянок передбачає певну процедуру та строки її розгляду, а також прийняття рішення відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районної або обласної ради). Граничний строк з урахуванням визначених законом процедур становить шість тижнів від дня подання заяви (клопотання).

Частиною 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, Донецькою міською радою у строк понад шість тижнів заява (клопотання) ОСОБА_4 про вибір місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 15.10.2009 року на пленарне засідання не виносилась, рішення за суттю заяви не приймалося.

Лист Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, яким позивача було повідомлено про відсутність можливості підготовки рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не є належним рішенням органу, до компетенції якого віднесено прийняття рішення по суті заяви позивача, а самою донецької міською радою рішення про відмову у винесенні рішення за заявою позивача не приймалось.

Зі змісту адміністративного позову та спірних правовідносин, а також із пояснень представника позивача вбачається, що відповідачем права позивача порушені не відмовою у винесенні рішення міською радою, а бездіяльністю з не розгляду міською радою у передбаченому порядку заяви позивача та не прийняття рішення за її суттю.

За таких обставин, виходячи з положень ч.2 ст. 11 КАС України, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог ти визнати, що відповідачем допущену протиправну бездіяльність при розгляді заява (клопотання) позивача про вибір місця розташування земельної ділянки від 15.10.2009 року.

Щодо вимог позивача зобов'язати Донецьку міську раду прийняти відповідне рішення щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, колегія суддів вважає, що вони не можуть бути задоволені, оскільки вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки відноситься до компетенції сесії відповідної ради, відповідна заява ОСОБА_4 органом місцевого самоврядування розглянута по суті не була, а суд не може привласнювати себе компетенцію іншого органу.

Крім того, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в даній справі захистити права позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_4 про вибір місця розташування земельної ділянки від 15.10.2009 року у передбаченому законом порядку, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 06.06.2012 року представником позивача вказана заява та додані до неї матеріали були отримані на руки в Управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради, тобто на час вирішення адміністративної справи заява не перебуває на розгляді відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі та припустив порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 липня 2012 року у справі № 2а/0508/241/2012 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Донецької міської ради, треті особи Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, Головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецької міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про вибір місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 15.10.2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету на користь ОСОБА_4, понесені нею судові витрати в сумі 16,10 грн.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 05 жовтня 2012 року.