Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 12 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_1 07.02.2012 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив визнати дії протиправними, зобов'язати нарахувати та виплатити недоотриману суму коштів в розмірі 625,80 грн. на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з жовтня по грудень 2011 року.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 12 березня 2012 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині недорахування та недоплати ОСОБА_1 коштів на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з жовтня по грудень 2011 року. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України згідно п.14 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з жовтня по грудень 2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Сихівського районного суду м. Львова від 12 березня 2012 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Згідно пп.8 п.8 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого постановою КМУ №1543 від 02.11.2006 року (1543-2006-п) головним розпорядником бюджетних коштів щодо виплати, зокрема компенсацію вартості продуктів харчування є Міністерство праці та соціальної політики України, відповідно, управління праці та соціального захисту населення не наділене повноваженнями щодо перерахунку вказаної компенсації та її виплати поза межами відповідного бюджетного року. Також вказує, що видатки пов'язані з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначалися в обсягах, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету мали також соціальну направленість. Таким чином, Кабінет Міністрів України, виконуючи закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І-ї категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим Львівською обласною державною адміністрацією 06.08.1997 року та вкладкою до даного посвідчення НОМЕР_2, а також інвалідом ІІІ групи по хворобі, пов'язаній з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЛВА-1 №035440 від 14.09.2001 року та експертним заключенням від 13.04.1993 року №1241.

Як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І-ї категорії, отримував компенсацію 50% вартості продуктів харчування до 2006 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року №258 (258-92-п) . Львівська облдержадміністрація кожного місяця визначала суму, яка повинна бути виплачена інваліду на продукти харчування.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. а відсутність коштів не можуть бути підставою для несплати коштів.

Пунктом 14 статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії передбачено гарантоване державою забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Вказаним особам компенсується 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.

Фізіологічні (медичні) норми забезпечення продуктами харчування розроблені Міністерством охорони здоров'я України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року №258 (258-92-п) «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Додаток №4 до постанови КМУ від 21.05.1992 року №258 (258-92-п) ).

20.09.2005 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №936 (936-2005-п) «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з п.9 якої сума коштів на забезпечення продуктами харчування, встановлюється облдержадміністраціями, а з 2007 року - Міністерством праці та соціальної політики ( Постанова КМУ від 14.02.2007 року №211 (211-2007-п) ).

З наявних в матеріалах справи документів видно, що згідно даних Державного комітету статистики (Головного управління статистики у Львівській області) про середні споживчі ціни на продовольчі товари у торгівельній мережі Львівської області, позивачем на підставі Додатку №4 до Постанови Кабінету Міністрів України №258 від 21.05.1992 року (258-92-п) проведено розрахунок, з якого видно наявну різницю у виплаченій компенсації 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.

Порядок використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року №987 (987-2000-п) , а також врегульований діючими положеннями Порядку зарахування збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і використання його коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 року №396 (396-98-п) .

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вказаними нормативними документами не передбачено обмежень щодо здійснення відповідними органами виплат компенсації вартості продуктів харчування, визначеної на рівні закону.

Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Однак, всупереч зазначеним вимогам закону та підзаконних нормативних актів вказану виплату відповідач в повному обсязі не здійснював. Наведені відповідачем доводи про те, що фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, тобто виконання Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету не можуть бути підставою для відмови в задоволенні пред'явлених позовних вимог.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 12 березня 2012 року у справі №2а-160/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 02.10.2012 року.