Головуючий у 1 інстанції - Туренко С.І.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Чумака С.Ю,

суддів Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 липня 2012 року у справі № 2а-1684/11/1227 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії,

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 липня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, а саме, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок додаткової пенсії та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із розрахунку не менше 30 процентів від мінімальної пенсії за віком за період з 23 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні позову за період з 9 жовтня 2009 року по 22 вересня 2010 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач належить до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. \ а.с. 8\.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач фактично просить суд відновити його право на обчислення отриманої ним з 09.10.2009 року додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі - 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципу пріоритетності норм закону над підзаконними актами та обґрунтованості вимог позивача з огляду на приписи ст. 51 Закону України № 796, а також із положень ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання та додаткової пенсії у розмірі - 30 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому вважає, що постанова суду в частині задоволення позову за період з 23 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року прийнята законно і підстав для її скасування чи зміни в цій частині не вбачається.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України, за період з 9 жовтня 2009 року по 22 вересня 2010 року, оскільки з позовом до суду звернувся лише 23 березня 2011 року. Жодних поважних причин пропуску такого строку позивачем не зазначено і колегія суддів вважає, що матеріали справи доказів щодо наявності таких причин не містять.

Разом з тим, згідно частини 1 ст. 100 КАС України в редакції на час звернення із позовом до суду адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України в редакції Закону України від 17.11.2011 року № 4054-VI (4054-17) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, про що постановляється ухвала.

За приписами частини 2 статті 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно п. 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при відкритті провадження та розгляді справи порушені вимоги процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки позивач пропустив передбачений статтею 99 КАС України строк звернення до суду, що згідно вимог статті 100 та частини 2 статті 107 КАС України є перешкодою для відкриття провадження у справі та розгляду позовних вимог по суті з винесенням постанови про задоволення чи відмову в задоволенні позову. Пропуск строку звернення до суду відповідно до вказаних положень КАС України (2747-15) є підставою для залишення позову без розгляду, а не для відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи припустив порушення норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні певної частини позову з залишенням адміністративного позову в цій частині без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 липня 2012 року у справі № 2а-1684/11/1227 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 9 жовтня 2009 року по 22 вересня 2010 року скасувати і в цій частині позов залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 липня 2012 року у справі № 2а-1684/11/1227 залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.