Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про проведення доплати та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області (далі - Управління) на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії Управління щодо невиплати доплати до довічного грошового утримання судді у відставці за проживання в гірському населеному пункті, щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області № 827 від 31 серпня 2008 року та щодо відмови зарахувати до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 1 вересня 1971 року по 30 червня 1975 року та календарний період проходження строкової військової служби з 3 червня 1968 року по 13 травня 1970 року; зобов'язати відповідача виплатити доплату до довічного грошового утримання судді у відставці за проживання в гірському населеному пункті, провести перерахунок щомісячного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області № 827 від 31 серпня 2008 року, зарахувати до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 1 вересня 1971 року по 30 червня 1975 року та календарний період проходження строкової військової служби з 3 червня 1968 року по 13 травня 1970 року.

Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є суддею у відставці, отримує довічне грошове утримання з 30 січня 2007 року, проживає в с. Росохи, що має статус гірського населеного пункту. Позивач звернувся до Управління з вимогами про перерахування його довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області № 827 від 31 серпня 2008 року, а також просив: зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 1 вересня 1971 року по 30 червня 1975 року та календарний період проходження строкової військової служби з 3 червня 1968 року по 13 травня 1970 року; провести перерахунок передбачених пільг громадянам, яким надано статус особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Відповідачем було відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні його вимог.

За змістом частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час звернення позивача до Управління) передбачено, що суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Умови і порядок його виплати визначені Законом України.

Статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", виданим відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України (254к/96-ВР) , передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента від 20 березня 2008 року № 248/2008 (248/2008) ).

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 (545-2008-п) , яка набрала чинності з 1 березня 2008 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) шляхом доповнення її пункту 3 1 новим абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".

В силу частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених, чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Відповідно до пункту 7 рішення Конституційного Суду від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у доплаті до довічного грошового утримання судді у відставці за проживання в гірському населеному пункті та у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 1 вересня 1971 року по 30 червня 1975 року та календарний період проходження строкової військової служби з 3 червня 1968 року по 13 травня 1970 року є правильним.

Отже, суди правильно зобов'язали Управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області № 827 від 31 серпня 2008 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.