Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Служби безпеки України у Волинській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Служби безпеки України у Волинській області про визнання незаконною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перерахунку розміру його пенсії відповідно до статтей 13, 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_4 за останньою штатною посадою перед звільненням; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату його пенсії з 1 січня 2009 року згідно ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, а саме із суми 7311 грн. 05 коп.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до п. "а" ст. 13 та ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_4 за останньою штатною посадою перед звільненням. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії з 1 січня 2009 року згідно ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Служби безпеки України з 1982 року по 31 грудня 2008 року. Наказом Голови Служби безпеки України № 1681-ос від 19 грудня 2008 року ОСОБА_4 звільнено з військової служби за станом здоров'я відповідно до підп. "а" п. 61 та "б" п. 63 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 (1053/2001) , а наказом начальника управління Служби безпеки України у Волинській області № 177-ос від 27 грудня 2008 року - виключено зі списків особового складу управління.

Згідно розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 9 січня 2009 року позивачу з 31 грудня 2008 року призначено пенсію, яка обчислена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - постанова № 393).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обчислення позивачу пенсії на підставі постанови № 393 (393-92-п) , а саме з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням є неправомірним, оскільки пенсії особам, які мають право на них за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Такі висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Законом України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) у ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в ч. 3 слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" виключено та доповнено словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України". Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) зміну ч. 3 ст. 43 зазначеного Закону визнано неконституційною.

Згідно з п.п. 5. 6. 7 вказаного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення п. 29 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , діяла ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" у редакції Закону України № 3591-IV від 4 квітня 2006 року (3591-15) , відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 січня та 12 лютого 2013 року, 14 січня та 20 травня 2014 року, 24 лютого 2015 року (справи №№ 21-421а12, 21-445а12, 21-463а13, 21-147а14, 21-552а14).

За таких обставин, коли на час призначення позивачу пенсії ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" у редакції Закону України № 3591-IV від 4 квітня 2006 року (3591-15) передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення з врахуванням, зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою перед звільненням, то суди дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача при обчисленні ОСОБА_4 пенсії та ухвалили рішення про часткове задоволення позову.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.