Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м. Горлівки про стягнення витрат за особовими справами, виплачені пенсії у зв'язку із втратою годувальника в сумі 8 849,98 грн.,-

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м. Горлівки на користь позивача витрати по особовим справам пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з листопада 2012 року по січень 2013 року на суму 1979, 91 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальників, які померли внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання на загальну суму 2084 грн. 73 коп., з якої по: ОСОБА_4 - 450,00 грн., ОСОБА_5 - 277,59 грн., ОСОБА_6 - 453,57 грн., ОСОБА_7 - 453,57 грн., ОСОБА_8 - 450,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м.Горлівки Донецької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області надані до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області акти щодо сум сплачених пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з листопада 2012 року по січень 2013 року для відшкодування понесених позивачем витрат.

В період з листопада 2012 року по січень 2013 року включно, позивачем пред'явлено відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до відшкодування суми виплачених по 38 справам пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, але відповідач відмовився відшкодувати понесені витрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку їх обґрунтованості, оскільки відповідачем протиправно не прийнято до відшкодування суми виплачених пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків" зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Згідно з частиною другою ст. 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року (набрав чинності з 01 квітня 2001 року), особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що стягненню з відповідача підлягають витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника сплачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відмовою в задоволення вимог відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки ОСОБА_9 на час смерті чоловіка продовжувала працювати, ОСОБА_10 не досягла 55 років, а ОСОБА_12 на час загибелі чоловіка була працездатною.

Крім того, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 року достовірно встановлено, у тому числі, що стягненню з відповідача підлягають витрати на виплату пенсій, у зв'язку з втратою годувальника указаним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують. Тому, підстав для задоволення касаційних скарг судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області - залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.