Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі № 821/525/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2014 року № 0000241702 та № 0000251702, а також рішення від 16.01.2014 року № 3 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, у даній справі позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 12.12.2013 року по 18.12.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем зазначено, що позивачем перевищено обсяг річної виручки 500000,00 грн., що призвело до втрати статусу платника на спрощеній системі оподаткування. Між тим, відбувалася сплата податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, податку на додану вартість.

На підставі таких висновків 16.01.2014 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000241702, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 200261,65 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 159937,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40324,33 грн. та № 0000251702, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 75530,42 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 70131,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5381,96 грн.

Крім цього, прийнято рішення № 3 від 16.01.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 6083,90 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що кошти, отримані позивачем за здійснення операцій по договору, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розуміння положень Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , оскільки вся виручка від продажу товару належить довірителю і не є доходом позивача.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Указом № 727/98 (727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98 (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).

З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 (727/98) розмір виручки, а саме 500000,00 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

У той же час, Указ № 727/98 (727/98) не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України від 25.06.1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (1251-12) (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.

Зазначене не було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, що призвело до помилкових висновків щодо обсягу прав та обов'язків позивача у межах спірних правовідносин.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі № 821/525/15-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.