Справа: № 2-а-1/2011 

Головуючий у 1-й інстанції: Кухаренко О.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про зобов»язання здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, -

У грудні 2009 року позивач звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про зобов»язання здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Свої позовні вимоги мотивував тим, що згідно постанови Верховної ради України від 20.03.2008 року № 242 - VI (242-17) та наказу голови Ватутінського міського суду від 15.04.2008 року його звільнено із посади судді Ватутінського міського суду Черкаської області у відставку за станом здоров'я та з 17.04.2008 року призначено щомісячне довічне грошове утримання. Також, зазначив, що у січні 2009 року він звернувся до відповідача управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», надавши відповідачу довідку від 25.12.2008 року № 2106/04 про розмір заробітної плати на підставі якої відповідач повинен визначити новий розмір належного позивачу довічного грошового утримання. Вказав, що 20.01.2009 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні його вимог з посиланням на те, що призначення та виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці здійснюється відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 (z0200-08) «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року, якою не передбачено здійснення перерахунку грошового утримання суддям у відставці у разі зміни розміру заробітної плати працюючих суддів.

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2011 року позов задоволено.

Визнано дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо відмови позивачу у видачі довідки про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року та дії Управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку із зміною заробітної плати працюючого судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року протиправними.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області направити до Управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області довідку про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області провести ОСОБА_2 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли неправомірно відмовляючи позивачу у видачі довідки про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року та у здійсненні відповідного перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку із зміною заробітної плати працюючого судді за вказаний період часу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивача 16 квітня 2008 року звільнено з посади судді Ватутінського міського суду Черкаської області у відставку за станом здоров'я та призначено йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати судді. При розрахунку щомісячного довічного грошового утримання Управління Пенсійного фонду України було враховано розмір заробітної плати останнього станом на 17.04.2008 року в сумі 4884,75 грн., який було визначено на підставі довідки ТУ ДСА від 21.05.2008 року № 887/04 складеної згідно особового рахунку позивача.

Позивач 08.01.2011 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку грошового утримання надавши видану ТУ ДСА довідку від 25.12.2008 року № 2106/04 про те, що станом на 17.04.2008 року розмір заробітної плати з якої обраховується щомісячне довічне грошове утримання складає 6763,50 грн..

З метою з'ясування виявлених розбіжностей між ТУ ДСА та Управлінням Пенсійного фонду України було проведено зустрічну перевірку обґрунтованості видачі вищевказаних довідок, за наслідками якої ТУ ДСА листом від 29.03.2010 року за № 445/02 відкликало з управління ПФУ довідку від 25.12.2008 року № 2106/04, як таку, що видана без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», згідно якої довічне грошове утримання суддів у відставці залежить від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді.

Основним нормативно-правовим документом, що визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян є Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (2862-12) , в редакції, чинній на момент вирішення спірних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 11 названого Закону, гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Збереження існуючого статусу суддів, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності суддів.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55 річного віку (для жінок 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про статус суддів" (2862-12) , постановою Верховної Раци України від 15 грудня 1992 року № 2863-XII (2863-12) "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) .

Відповіцно цо абзацу 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-XII від 15 грудня 1992 року (2863-12) щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного цовічного грошового утримання судді у віцставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Пунктом 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (107-17) абзац 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в цію Закону України «Про статус суддів» (2863-12) виключено.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України віц 22.05.2008 p. N 10-рп/2008 (v010p710-08) вбачається, що виключення Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» (107-17) абзацу третього пункту 1 зазначеної Постанови Верховної Ради України і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення пункту 63 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (107-17) не узгоджуєтьс зі статтею 22, частиною першою статті 126 Конституції України.

Зміна існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті України, відповідно до частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України повинні передбачали і фінансування щомісячною довічного грошового утримання суддів у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини першої статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів та створення належних умов для їх функціонування. Такі правові позиції висловлював Конституційний Суд України у рішеннях від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (v008p710-05) (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини) і від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (v004p710-07) (абзаци четвертий, п'ятий, шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) Законом України від 28.12.2007 року №107-VI (107-17) , виплата щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за минулий час здійснюється відповідно до положень названого Закону та проводиться органами Пенсійного фонду України.

У зв'язку з внесенням відповідних змін до спеціального Закону, правлінням Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року постановою №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (z0200-08) , затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно визнав дії територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області щодо відмови позивачу у видачі довідки про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року та дії управління Пенсійного фонду України у м.Ватутіне Черкаської області щодо відмови останньому у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку із зміною заробітної плати працюючого судді за період часу з 01.06.2008 року по 01.05.2010 року протиправними.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 02 жовтня 2012 року.