2а-2305/12/1070 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням граничного обсягу продажу товару під час перебування на спрощеній системі оподаткування - 27.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 фізичної особи -підприємця на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 фізичної особи -підприємця до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У червні 2012 року позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням позивачем граничного обсягу продажу товару під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Крім того, позивач зазначив, що перевірка проводилась у приміщенні податкового органу з усуненням платника податків від участі у перевірці та можливості надання будь-яких пояснень щодо правомірності донарахування податків. Вважає, що не порушував приписи підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», пункт 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підпункт «а»підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у перевіряємий період позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, а сума коштів, яка надійшла на банківський рахунок відповідача у зв'язку з здійсненнями підприємницької діяльності не є виручкою у розумінні положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (727/98) , в зв»язку з тим, що податковим органом не враховано витрати відповідача під час здійснення підприємницької діяльності, тому спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м.Києва від 11 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у зв»язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем 09.09.2008 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на податковому обліку як платник податків з 10.09.2008 року за № 1913.

У квітні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі направлення від 12.04.2010 року № 212/17-1, яке вручене відповідачу під розписку, та відповідно до плану-графіка проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідач була належним чином повідомлена про перевірку, що підтверджується даними повідомлення № 1636/т/17-125, яке вручене відповідачу особисто 30.03.2010 року, належним чином засвідчена копія вказаного повідомлення наявна в матеріалах справи.

Під час перевірки встановлено, що відповідач у період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року здійснювала підприємницьку діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.

У ході перевірки перевіряючими були досліджені виписки банківського рахунку про рух коштів відповідача на поточному рахунку та декларації про доходи і звіти платника єдиного податку за результатами звірки яких виявлено розбіжності між задекларованими та фактичними сумами обсягів виручки у 4 кварталі 2008 року у сумі 1905189,34 грн.

При цьому, в річній декларації про доходи відповідача не відображена сума виручки, що перевищує граничний обсяг продажу 500 тис. грн. для платника єдиного податку, а саме -не задекларована сума доходу за 4 квартал 2008 року становить 1481589,34 грн. (1981589,34 грн. -500000,00 грн.).

Водночас перевіркою було також встановлено, що позивач у період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року платником податку на додану вартість не реєструвалась.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: - пункту 6 статті 128 господарського кодексу України та частини першої статі 19 Закону України від 21.05.2003 № 889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме -в частині не ведення книги обліку доходів та витрат; - статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме -в частині розбіжностей між задекларованими та фактичними сумами обсягів виручки у 4 кварталі 2008 року на суму 1905189,34 грн.; - підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині не відображення в річній декларації про доходи суми виручки, що перевищує граничний обсяг продажу 500000,00 грн. для платника єдиного податку, а саме - не задекларована сума доходу за 4 квартал 2008 року становить 1481589,34 грн. (1981589,34 грн. -500000,00 грн.); - статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»в частині заниження суми оподаткованого доходу, з якого справляється податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік у розмірі 1111192,00 грн.; - пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині не включення до відомостей за ф. № 1ДФ грошових коштів, виплачених приватним підприємцям; - підпункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997-168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в частині неподання заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість до податкового органу; - підпункт «а» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2009 року.

Як вбачається з Акта перевірки, він підписаний позивачем без зауважень, заперечень до податкового органу не подано.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 року № 0000651701/0, згідно з яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 2040,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 року № 0000641701/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 166678,80 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу 11.05.2010 року, про що свідчать підписи на їх корінцях.

Згідно з поясненнями представника податкового органу, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 року № 0000651701/0, згідно з яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 2040,00 грн. сплачено відповідачем у добровільному порядку.

Приписами статті 11 Закону України від 19.10.2000 № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Водночас, згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який підлягав застосуванню до спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500000,00 гривень.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише у разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Згідно зі статтею 5 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час, зазначений Указ Президента України не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування його на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Відповідно до пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2003 № 889-IV (889-15) «Про податок з доходів фізичних осіб», до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 (13-92) «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Із аналізу вказаних норм законодавчих актів вбачається що, у разі якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів, тобто із суми перевищення понад 500 тис. грн., податок з доходів фізичних осіб.

Такий висновок узгоджується з наведеними вище приписами частини третьої статті 11 Закону України від 19.10.2000 № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва»та статті 4 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відповідно до яких спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством.

Відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу річного оподаткованого доходу платника податків, включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті (пункт 7.1 статті 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 1687/97-ВР «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 9.4 статі 9 Закону України від 03.04.1997 № 1687/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції представник позивача пояснив, що податковим органом при перевірці господарської діяльності позивача не було досліджені первинні документи, що підтверджують витрати, пов'язані з отриманням доходу в 4 квартал 2008 року.

Також, представник позивача зазначав, що сума грошових коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок відповідача у 4 кварталі 2008 році складає 1981589,34 грн., проте, у зв'язку з понесеними витратами, які пов'язані з отриманням доходу, відповідачем було сплачено кошти постачальнику у розмірі 1905189,34 грн. Таким чином, відповідач у 2008 році одержав сукупний дохід у розмірі 76400,00 грн., а сума податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету становить 11460,00 грн. (76400,00 грн. х 15%).

Однак, вказана сума витрат не була відображена позивачем у податковій звітності, натомість, позивачем подано звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за 4 квартал 2008 року, в якому позивач зазначила лише суму виручки у розмірі 76400,00 грн.

З огляду на викладене, відповідач повинен був перейти на загальну систему оподаткування та з огляду на приписи пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 1687/97-ВР «Про податок на додану вартість»у наступному періоді в якому відбулось перевищення обсягу виручки у розмірі 500000,00 грн. зареєструватись платником податку на додану вартість. У такому разі суб'єкт господарювання має право відобразити валові витрати здійснені ним у минулих податкових період шляхом занесення їх показників до відповідних податкових декларацій.

Оскільки відповідач не задекларував валових витрат, які на його думку були понесені під час здійснення підприємницької діяльності, податковим органом на підставі пункту 13 Інструкції, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 (z0064-93) «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»до складу витрат віднесено витрати за нормами, наведеними у додатку № 6 до цієї Інструкції, у відсотках до валового доходу.

Згідно Акта перевірки сума валових витрат позивача у 2008 році складає 370397,34 грн. (1931589,34 грн. х 25%). Сукупний чистий дохід позивача, що оподатковується з врахуванням вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (13-92) становить 1111192,00 грн. (1481589,34 грн. - 370397,34 грн.). Відтак, сума податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності позивача за 2008 рік, враховуючи положення пункту 7.1 статті 7, пункту 22.3 статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», складає 166678, 80 грн. (1111192,00 х 15%).

Таким чином, оскільки відповідачем не було відображено у податковій звітності валові витрати, понесені у 2008 році у зв'язку з отримання доходу від підприємницької діяльності, суд вважає вірним висновок податкового органу про перевищення відповідачем суми сукупного доходу у розмірі 500000,00 грн. за 2008 рік, встановленого для суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Відносно посилань відповідача на те, що у період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, а також під час перевірки вона фактично не займалась підприємницькою діяльністю не приймаються судом, оскільки перевірка проводилась у квітні 2010 року, в той час як розбіжність між задекларованими та фактичними обсягами виручки податковим органом було встановлено у 4 кварталі 2008 року.

Крім того, відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року у справі № 2а-2235/11/1070 за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до ОСОБА_2 - фізичної особи -підприємця про стягнення податкової заборгованості задоволено адміністративний позов та стягнуто з ОСОБА_2 - фізичної особи-підприємця податкову заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 166678,80 грн.

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено факт перевищення ОСОБА_2 - фізичною особою-підприємцем граничного розміру виручки від продажу товарів та стягнуто з останньої заборгованість в сумі 166678,80 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.