113-1(І)/2021 Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 4 частини четвертої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин третьої, четвертої статті 257, підпунктів "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - Текст документа

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пунктів 2, 4 частини четвертої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин третьої, четвертої статті 257, підпунктів "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Колісника В.П. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Ващенко С.Є. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 57, частині першій, другому реченню частини другої статті 64, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) положення пунктів 2, 4 частини четвертої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин третьої, четвертої статті 257, підпунктів "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс).

Згідно з оспорюваними положеннями Кодексу (2747-15) :

- виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

"2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб";

"4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб" (пункти 2, 4 частини четвертої статті 12);

- для цілей Кодексу (2747-15) справами незначної складності є справи, щодо:

"10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження" (пункт 10 частини шостої статті 12);

- "3. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження" (частина третя статті 257);

- "4. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом (2747-15) ;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб" (частина четверта статті 257);

- не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Кодексу (2747-15) розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

"а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики";

"в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу";

"г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково" (підпункти "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328).

Автор клопотання вказує, що положення пунктів 2, 4 частини четвертої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин третьої, четвертої статті 257, підпунктів "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу "а) недоступні і нечіткі, щоб однозначно оцінити свою поведінку при зверненні до суду та передбачити усі належні процедури судового розгляду справи; б) не забезпечують єдиного правозастосування при вирішенні питання, за якими правилами підлягає розгляду визначена у пункті 1 частини шостої статті 12 Кодексу категорія справ - загального чи спрощеного позовного провадження;

в) не забезпечують захисту від свавільного втручання у право на доступ до суду взагалі та до касаційного суду зокрема, на реалізацію якого я очікувано сподівався, у тому числі виходячи з приписів пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу".

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 (2136-19|55) цього закону (абзац перший частини першої статті 77); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77).

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Кодексу (2747-15) , Ващенко С.Є. не навів аргументів щодо їх неконституційності, а лише висловив незгоду із законодавчим регулюванням питання щодо касаційного оскарження судових рішень та застосуванням Верховним Судом оспорюваних положень Кодексу (2747-15) у його справі, пославшись на положення частин першої, другої статті 8, частин першої, другої статті 57, частину першу, друге речення частини другої статті 64, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, оспорювані положення Кодексу (2747-15) , Доповідь "Верховенство права" Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеційської Комісії), схвалену на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, рішення Європейського суду з прав людини та юридичні позиції Конституційного Суду України, що не можна вважати обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу (2747-15) .

Отже, конституційна скарга не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пунктів 2, 4 частини четвертої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин третьої, четвертої статті 257, підпунктів "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.