27-l(II)/2021 Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Свято-Михайлівської релігійної громади Української православної церкви села Несвіч Луцького району Волинської області щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" - Текст документа

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Свято-Михайлівської релігійної громади Української православної церкви села Несвіч Луцького району Волинської області щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., № 25, ст. 283) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернулася Свято-Михайлівська релігійна громада Української православної церкви села Несвіч Луцького району Волинської області в особі її керівника протоієрея Ковальчука Миколи Миколайовича (далі - Релігійна громада) із клопотанням визнати такими, що не від повідають частиш другій статті 55 Конституції України (є неконституційними), положення пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ зі змінами (далі - Закон).

Оспорюваними положеннями Кодексу (2747-15) передбачено, що термін "суб'єкт владних повноважень" у Кодексі (2747-15) вживається в такому значенні: "орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг" (пункт 7 частини першої статті 4); юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема "спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження" (пункт 1 частини першої статті 19).

Оспорюваними положеннями Закону (987-12) передбачено, що "перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України" (частина двадцять перша статті 14); "рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України" (частина друга статті 15).

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.

У вересні 2019 року Релігійна громада оскаржила до Волинського окружного адміністративного суду дії Волинської обласної державної адміністрації, Управління з питань релігії та національностей Волинської обласної державної адміністрації недотримання ними при здійсненні реєстрації змін до статуту Релігійної громади норм Закону (987-12) .

Волинський окружний адміністративний суд, дійшовши висновку, що спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства Господарським судом Волинської області, ухвалою від 20 вересня 2019 року відмовив Релігійній громаді у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Релігійна громада оскаржила її в апеляційному порядку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд, керуючись тим, що спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства, постановою від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу Релігійної громади задовольнив частково: оскаржувану ухвалу змінив лише в частині визначення суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи, а в решті - залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 22 жовтня 2020 року касаційну скаргу Релігійної громади задовольнив частково, а саме визначив, що цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Релігійна громада стверджує, що судами у її справі порушено право на доступ до правосуддя.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); у конституційній скарзі зазначаються конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) , та конкретні положення Конституції України (254к/96-ВР) , на відповідність яким належить перевірити закон України, а також обгрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункти 5, 6 частини другої статті 55).

Стверджуючи про невідповідність частині другій статті 55 Конституції України положень пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу, частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону, Релігійна громада не наводить аргументів щодо їх неконституційності, зокрема в аспекті того, яким чином оспорювані положення Кодексу (2747-15) і Закону (987-12) порушують її право на доступ до правосуддя. Релігійна громада, висловлюючи власне розуміння оспорюваних положень Кодексу Закону (987-12) , фактично намагається довести, що її справа повинна розглядатися судами за правилами адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме оспорюваний закон (окремі його положення), який був застосований в остаточному судовому рішенні в її справі, порушує її гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) право (Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України від 13 червня 2018 року № 20-у(І)/2018, Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 3 червня 2020 року № 10-уп(ІІ)/2020).

Аналіз конституційної скарги вказує на те, що Релігійна громада фактично висловлює незгоду з судовими рішеннями у її справі. Однак така незгода не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу (2747-15) , Закону в розумінні вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України,,Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151--1, 153 Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" та відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Свято-Михайлівської релігійної громади Української православної церкви села Несвіч Луцького району Волинської області щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.