Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за касаційною скаргою Державного підприємства "Торезантрацит" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року,

У жовтні 2011 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області звернулося до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) "Торезантрацит" про стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 375 905,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до Акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 86/04-12 від 16 вересня 2011 року у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків ДП "Торезантрацит" має заборгованість зі сплати пені у сумі 375 905,97 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ДП "Торезантрацит" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області нараховану у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем страхових внесків пеню у розмірі 375 905,97 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що на час проведення перевірки (16 вересня 2011 року) та розгляду судом даної справи норма закону, яка передбачала нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, втратила чинність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Торезантрацит" зареєстроване як платник страхових внесків у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області.

16 вересня 2011 року позивачем проведена перевірка ДП "Торезантрацит" щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду за період з 01 вересня 2010 року по 16 вересня 2011 року, про що складений акт № 12 від 16 вересня 2011 року.

Вказаною перевіркою встановлені факти порушення сплати ДП "Торезантрацит" страхових внесків, за що нарахована пеня в сумі 375 905,97 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків відповідачем до 01 січня 2011 року не погашена, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 375 905,97 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV передбачений обов'язок роботодавця як страхувальника своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній до 31 грудня 2010 року) передбачалось, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом. Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , який набрав чинності 1 січня 2011 року, частина 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" була виключена.

У той же час відповідно до абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вказана норма передбачає продовження вчинення органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій стосовно вищезазначених видів заборгованості відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, Фонд і після 01 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 01 січня 2011 року, і, у випадку виявлення порушень, - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію наведених положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 30 листопада 2010 року № 31 (z1286-10) "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України".

Пунктом 2 цієї постанови визнано такою, що втратила чинність постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (z0867-07) "Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України".

При цьому встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, здійснюється відповідно до цієї ж Постанови № 36 (z0867-07) , яка втратила чинність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 01 січня 2011 року.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 3882026,32 грн. відповідачем до 01 січня 2011 року не погашено.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що пеня, нарахована відповідачу у зв'язку з несплатою страхових внесків за період до 01 січня 2011 року, має бути стягнута і після 01 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року, від 01 жовтня 2013 року, від 15 жовтня 2013 року, від 19 листопада 2013 року у справах № № 21-432а12, 21-323а13, 21-332а13, 21-327а13 відповідно.

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на законі та спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, рішення яких є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державного підприємства "Торезантрацит" залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.