ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ

Справа "Саргсян та інші проти України" (Заява № 54012/07 та 2 інші заяви)

СТРАСБУРГ
09 січня 2020 року
 
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Саргсян та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Габріеле Куцско-Штадльмайер (<...>), Голова,
Йонко Грозєв (<...>),
Ладо Чантурія (<...>), судді,
та Мілан Блашко (<...>), заступник Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 03 грудня 2019 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за трьома заявами, поданими до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції (995_004) про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Відомості про заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Про скарги, висунуті заявниками щодо стверджуваного жорстокого поводження з ними та непроведення ефективного розслідування їхніх відповідних тверджень, Уряд України було повідомлено разом з іншими скаргами, висунутими заявниками за усталеною практикою Суду (див. таблиці у додатку).
4. Відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду (980_067) решту скарг у заявах № 54012/07 та № 25697/08 було визнано неприйнятними.
5. Уряд не заперечив проти розгляду заяв комітетом.

ФАКТИ

6. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з боку працівників міліції та на непроведення органами державної влади ефективного розслідування їхніх відповідних тверджень.
7. Вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції (995_004) , які є предметом усталеної практики Суду.
8. Відповідні деталі наведені в таблицях у додатку.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
9. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ (995_004)
10. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з боку працівників міліції та на непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Вони посилались на статті 3 і 13 Конвенції (995_004) .
11. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися лише за статтею 3 Конвенції (995_004) (див., серед інших джерел, рішення у справі "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року). Це положення передбачає:
"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".
А. Прийнятність
12. Уряд не висунув жодних заперечень щодо прийнятності скарг заявників за статтею 3 Конвенції (995_004) .
13. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції (995_004) . Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними.
В. Суть
14. Заявники стверджували, що було порушено як матеріальний, так і процесуальний аспекти статті 3 Конвенції (995_004) у кожній з їхніх відповідних справ.
15. Уряд заперечив проти такої точки зору.
16. Розглядаючи факти цих справ у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., в якості нещодавнього джерела, рішення у справі "Буїд проти Бельгії" [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81-90 і 114-123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження тілесних ушкоджень заявників та, у разі потреби, психологічної травми, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження заявників про жорстоке поводження виявляться правдивими.
17. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).
18. Суд зазначає, що у справі "Каверзін проти України" (974_851) (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 173-180, від 15 травня 2012 року, він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження з боку працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції (995_004) . З огляду на обставини цих заяв та свою попередню практику Суд вважає, що вони є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
19. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними, а результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували ці твердження. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати задовільні та переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі "Буїд проти Бельгії" (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах "Аднаралов проти (974_a52) України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року, "Кулік проти України" (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року, та "Ярошовець та інші проти України" (974_b19) (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.
20. Водночас Суд зазначає, що у цих справах немає переконливих доказів щодо обставин, за яких заявники зазнали тілесних ушкоджень, і, зокрема, щодо чіткого характеру та ступеню застосованої до них сили. Отже, у матеріалах справ відсутні елементи, які б могли дозволити Суду встановити згідно з критерієм "поза розумним сумнівом", що поводження, якого зазнали заявники, досягло рівня "катування".
21. У зв’язку з цим Суд вважає встановленим, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
22. Отже, було порушено процесуальний та матеріальний аспекти статті 3 Конвенції (995_004) .
III. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
А. Заява № 54012/07 п. В. Саргсяна
23. Пан Саргсян також скаржився за пунктом 1 статті 5 Конвенції (995_004) на свавільність його затримання та тримання під вартою у квітні та липні 2007 року, а також, що вони були застосовані з прихованим мотивом, зокрема, змусити його дати неправдиві зізнавальні показання у вчиненні вбивства О. Він також скаржився за статтею 13 Конвенції (995_004) на неефективне розслідування його скарги на свавільність тримання його під вартою у квітні 2007 року, яку він висунув разом зі скаргою на жорстоке поводження.
24. Суд вважає, що зазначена скарга має розглядатися лише за пунктом 1 статті 5 Конвенції (995_004) (див. рішення у справі "Лопатін і Медведський проти України" (Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine), заяви № 2278/03 та № 6222/03, пункт 90, від 20 травня 2010 року).
25. Пан Саргсян також скаржився за пунктом 5 статті 5 Конвенції (995_004) на неможливість отримати відшкодування у зв’язку з його незаконним затриманням у липні 2007 року.
26. Відповідні положення Конвенції передбачають:
"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
...
(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
...
5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.".
1. Прийнятність
27. Уряд не висунув заперечень щодо прийнятності зазначених скарг.
28. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції (995_004) . Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними.
2. Суть
29. Розглядаючи факти цих справ у контексті загальних принципів, встановлених у його практиці (див. рішення у справі "Креанге проти Румунії" [ВП] (Creangг v. Romania) [GC], заява № 29226/03, пункти 88-92, від 23 лютого 2012 року), Суд вважає, що у матеріалах справи міститься достатньо документів для висновку, що у квітні 2007 року до п. Саргсяна було застосовано адміністративний арешт, щоб забезпечити можливість його допиту як підозрюваного у зв’язку з вбивством О. (див. деталі у пункті "а" розділу "С" таблиці 1 у додатку). У низці справ така практика засуджувалася Судом як свавільне позбавлення свободи (див., наприклад, рішення у справах "Квашко проти України" (Kvashko v. Ukraine), заява № 40939/05, від 26 вересня 2013 року, пункт 68, з подальшими посиланнями, та "Ливада проти України" (974_997) [Комітет] (Livada v. Ukraine) [Committee], заява № 21262/06, пункти 45, 46, від 26 червня 2014 року).
30. Щодо другого випадку затримання заявника та взяття під варту (у липні 2007 року) за підозрою у зберіганні наркотичних засобів Суду не було надано жодних доказів того, що протягом цього періоду тримання під вартою заявника взагалі допитували щодо вбивства О., тим більше того, що він надавав будь-які відповідні показання, на відміну від попереднього затримання та тримання під вартою (див. деталі у пункті "b" розділу "С" таблиці 1 у додатку). Тому Суд не переконаний, що п. Саргсяна дійсно ще раз затримували у зв’язку з убивством О. Проте з наявних матеріалів вбачається, що його затримання та тримання під вартою протягом цього періоду не було задокументовано у відповідному протоколі про адміністративне затримання відповідно до порядку, передбаченого чинним національним законодавством.
31. Неналежне ведення національними органами влади записів у справах щодо позбавлення свободи Суд у своїй численній практиці визнавав порушенням підпункту "с" пункту 1 статті 5 Конвенції (995_004) (див., серед інших джерел, рішення у справах "Смолик проти України" (Smolik v. Ukraine), заява № 11778/05, пункти 45-48, від 19 січня 2012 року, та "Гриненко проти України" (Grinenko v. Ukraine), заява № 33627/06, пункти 74-78, від 15 листопада 2012 року).
32. Суд не вбачає жодних підстав відходити від зазначеної практики у цій справі та вважає, що відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 5 Конвенції (995_004) тримання заявника під вартою було незаконним.
33. У контексті своєї усталеної практики (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі "Сінькова проти України" (974_c77) (Sinkova v. Ukraine), заява № 39496/11, пункти 79-84, від 27 лютого 2018 року) Суд також доходить висновку, що всупереч пункту 5 статті 5 Конвенції (995_004) п. Саргсян не мав забезпеченого правовою санкцією права на відшкодування у зв’язку з його незаконним затриманням і триманням під вартою у липні 2007 року.
34. Отже, було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції (995_004) у зв’язку з затриманням і триманням п. Саргсяна під вартою як у квітні, так і у липні 2007 року, а також пункт 5 статті 5 Конвенції (995_004) у зв’язку з його затриманням і триманням під вартою у липні 2007 року.
В. Заява № 25697/08 п. І. Гордуса та заява № 17361/10 п. К. Кравця
35. Пан Гордус і пан Кравець подали інші скарги, які також порушували питання за пунктом 3 статті 5, пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (995_004) з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. деталі у розділах "С" таблиці 2 та таблиці 3 у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції (995_004) або неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що ці скарги свідчать про такі порушення:
(a) порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (995_004) (у заяві № 25697/08 п. Гордуса) у зв’язку з тривалістю тримання заявника під вартою під час досудового слідства з огляду на висновки Суду в рішеннях у справах "Харченко проти України" (974_662) (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року; та
(b) порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (995_004) (у заявах № 25697/08 п. Гордуса та № 17361/10 п. Кравця) у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження щодо заявників і порушення статті 13 Конвенції (995_004) у поєднанні з пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) (у заяві № 17361/10 п. Кравця) щодо відсутності ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку зі скаргою на тривалість цього провадження з огляду на висновки Суду в рішенні у справі "Меріт проти України" (980_110) (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ (995_004)
36.Стаття 41 Конвенції (995_004) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".
37. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
38. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1.Вирішує об’єднати заяви.
2.Оголошує заяви прийнятними.
3.Постановляє, що було порушено як процесуальний так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції (995_004) щодо усіх заявників.
4.Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції (995_004) у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 54012/07.
5.Постановляє, що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції (995_004) у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 25697/08.
6.Постановляє, що було порушено пункт 5 статті 5 Конвенції (995_004) у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 54012/07.
7.Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) у зв’язку зі скаргами, висунутими у заявах № 25697/08 та № 17361/10.
8.Постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції (995_004) у поєднанні з пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 17361/10.
9.Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
10.Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 січня 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 (980_067) Регламенту Суду.
Заступник Секретаря
Мілан БЛАШКО
Голова
Габріеле КУЦСКО-ШТАДЛЬМАЙЕР
 
Додаток
1. Заява № 54012/07
п. Вартана Джанібековича САРГСЯНА,
громадянина України, 1969 року народження, що проживає у м. Харкові,
представляв п. Г. В. Токарєв - юрист, який практикує у м. Харкові
Подана 26 листопада 2007 року
A. Скарга за статтею 3
Конвенції (995_004)
: матеріальний аспект
Стверджуване жорстоке поводження
Ключові питання
1. Дата/місце:
24-25.04.07, у Червонозаводському відділі міліції у м. Харкові.
2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:
Змушуючи заявника зізнатися у вчиненні вбивства О., декілька працівників міліції неодноразово штовхали його обличчям у товсті листи поролону та скручували руки, закуті у наручники за спиною, щоб він задихався та зазнавав сильного болю. Потім вони змусили заявника сидіти голим; двоє працівників міліції сіли на ноги заявника, тоді як третій стискав його статеві органи, використовуючи поліетиленовий пакет. Крім того, працівники міліції неодноразово били заявника по голові товстою текою; плювали йому в обличчя; погрожували притягнути до кримінальної відповідальності його родичів і застосовували елект­ричний струм, пропускаючи його через мокрі ганчірки, притиснуті до його вух, підборіддя та інших частин голови.
3. Медичні та інші докази:
(i) 24.04.07 - Висновок № 2586 (Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи), в якому було зазначено про відсутність будь-яких тілесних ушкоджень або скарг (заявника було оглянуто під час тримання його під вартою);
(ii) 29.04.07 - Довідка (Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова), отримана заявником після його звільнення з-під варти 28.04.07, в якій було зазначено про забій м’яких тканин голови заявника, садна на колінах та болісну пальпацію статевих органів;
(iii) 21.05.07 - Висновок № 3148 (Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи), в якому було зазначено про відсутність будь-яких тілесних ушкоджень.
4. Інші відповідні факти:
(i) Заявник має інвалідність "середньої тяжкості" (2-га група, національна класифікація);
(ii) 24.04.07 заявника було взято під адміністративний арешт за обвинуваченням у вчиненні злісної непокори законним вимогам працівників міліції (див. більше деталей у пункті "а" розділу С);
(iii) 25.04.07 заявник зізнався у скоєнні вбивства О. (згідно з його доводами, які Уряд не оскаржив);
(iv) 27.04.07 заявник уперше побачився зі своїм захисником (п. Токарєвим) та відмовився від своїх зізнавальних показань;
(v) 28.04.07 заявника було звільнено з-під варти;
(vi) 07.05.07 прокурор Червонозаводського району вирішив не порушувати кримінальну справу щодо заявника за фактом вбивства О. у зв’язку з недостатністю доказів для доведення його причетності.
(i) Держава не надала задовільного та переконливого пояснення походження тілесних ушкоджень заявника (задокументованих 29.04.07) і не спростувала, що вони були завдані під час тримання під вартою, та відсутність підстав ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Серіков проти України" (974_a97)
(Serikov v. Ukraine), заява № 42164/09, пункти 65-73, від 23 липня 2015 року, та "Олексій Михайлович Захаркін проти України" (974_817)
(Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року);
(ii) Заявник зізнався у вчиненні злочину за відсутності процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Ковальчук проти України" (974_865)
(Kovalchuk v. Ukraine), заява № 21958/05, пункт 60, від 04 листопада 2010 року, та "Бєлоусов проти України" (974_989)
(Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року).
B. Скарга за статтею 3
Конвенції (995_004)
: процесуальний аспект
Розслідування на національному рівні
Ключові питання
1. Скаргу подано:
28.04.07 прокурору Червонозаводського району.
2. Відповідь органів влади:
(i) 04.05.07, 08.05.07 та 18.06.07 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (прокуратура Червонозаводського району у м. Харкові; постанови були винесені слідчим Х., у провадженні якого також перебувала справа щодо вбивства О.);
(ii) 18.08.09 - Червонозаводський районний суд міста Харкова залишив без задоволення апеляційну скаргу заявника на постанову від 08.05.07, зазначивши, що оригінал постанови неможливо було знайти, а наявною була лише копія, отже, предмет оскарження був відсутнім.
3. Висновки:
18.06.07 (постанова): заявника було затримано законно за вчинення адміністративного правопорушення. Жорстокого поводження не було: медичні огляди від 24.04.07 та 21.05.07 не виявили жодних тілесних ушкоджень. Крім того, не було встановлено працівників міліції, які могли піддати заявника жорс­токому поводженню.
4. Зібрані докази:
(i) 21.05.07 заявника оглянув судово-медичний експерт;
(ii) У різні дати було відібрано показання у заявника, двох свідків його затримання та кількох працівників міліції.
5. Інші відповідні факти:
(i) 20.10.08 заявника було поінформовано про постанову від 08.05.07;
(ii) Про постанови від 04.05.07 та 18.06.07 він дізнався лише із зауважень Уряду;
(iii) 24.02.09 Харківський адміністративний апеляційний суд задовольнив скаргу заявника на без­діяльність прокуратури, ухваливши, що вона не вжила належних подальших заходів за скаргою заявника від 28.04.07.
(i) Повноцінне розслідування не проводилось, а тільки дослідча перевірка (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);
(ii) Розслідування не було незалежним (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Кирпиченко проти України" (974_a76)
(Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункт 87, від 02 квітня 2015 року, та "Зякун проти України" (974_b55)
(Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, пункт 44, від 25 лютого 2016 року);
(iii) Затримки у проведенні процесуальних дій призвели до втрати доказів, зокрема, судово-медичне обстеження тілесних ушкоджень було призначено приблизно через місяць після подання скарги (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Дрозд проти України" (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункт 68, від 30 липня 2009 року, та "Войкін та інші проти України" (974_d20)
(Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункти 113 і 114, від 27 березня 2018 року);
(iv) Затримки у повідомленні заявника про рух справи та перешкоджання у доступі до матеріалів справи (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Данілов проти України" (974_993)
(Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70,
від 13 березня 2014 року, та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року);
(v) Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи були винесені на підставі передчасних висновків про відсутність тілесних ушкоджень - а саме: без урахування задокументованих 29.04.07 тілесних ушкоджень (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Давидов проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункт 286, від 01 липня 2010 року, та "Гордієнко проти України" (974_a39)
(Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09, пункти 94-96, від 16 жовтня 2014 року).
C. Інші скарги за усталеною практикою
a. Щодо затримання заявника та тримання його під вартою у квітні 2007 року
1. Дата затримання/звільнення / орган влади, який здійснив затримання:
24.04.07-28.04.07, Червонозаводський відділ міліції у м. Харкові.
2. Офіційні підстави затримання:
Злісна непокора законним вимогам працівників міліції надати посвідчення особи. Як вбачається з пояснень, наданих двома працівниками міліції, які затримали заявника, у ході подальшого розслідування відповідної скарги заявника, у зазначену дату вони чекали заявника біля його будинку, щоб запросити його на допит як свідка у справі щодо вбивства О. Побачивши особу, схожу на заявника, яка проходила повз, вони наказали йому пред’явити посвідчення особи. Ця особа (заявник) відмовилася, почала сперечатися з ними та намагалася втекти.
3. Документи, які регулювали затримання та тримання під вартою:
(i) 24.04.06, протокол про затримання, складений працівниками міліції після затримання заявника;
(ii) та сама дата, постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова, якою заявника було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке полягало у злісній непокорі законним вимогам працівників міліції, та накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту.
4. Інші відповідні факти:
(i) Заявник стверджував, що під час тримання під вартою його допитали щодо вбивства О., піддали жорстокому поводженню, та він надав неправдиві зізнавальні показання; це твердження Уряд не оскаржував (див. розділ А);
(ii) 28.04.07, заявник висунув скаргу на свавільність його затримання одночасно зі скаргою на жорстоке поводження (див. деталі у розділі В).
b. Щодо затримання заявника та тримання його під вартою у липні 2007 року
1. Дати затримання/звільнення / орган влади, який здійснив затримання:
24.07.07-27.07.07 (вказана заявником дата звільнення; твердження, яке Уряд не оскаржував: жодних документів не надано), Харківське управління боротьби з незаконним обігом наркотиків і Дзержинський відділ міліції міста Харкова.
2. Офіційні підстави затримання:
Зберігання наркотичних засобів (у заявника було вилучено газетний згорток із канабісом; згідно з його твердженнями, згорток підкинули працівники міліції).
3. Документи, які регулювали затримання та тримання під вартою:
Немає.
4. Інші відповідні документи:
(i) 24.07.07, рапорт працівника міліції Я., яким він поінформував свого керівника, що заявника було зупинено, коли при ньому був газетний згорток з речовиною рослинного походження, та просив керівника вжити подальших заходів у зв’язку з цією інформацією;
(ii) 23.08.07, лист, надісланий прокурором Дзержинського району захиснику заявника, в якому було зазначено, що заявника було затримано 24.07.07 на підставі "протоколу про адміністративне затримання" відповідно до статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення (це положення дозволяло затримання осіб, які підозрювалися у зберіганні наркотичних засобів, до трьох днів для встановлення відповідних обставин - зокрема, чи була відповідна речовина наркотичною). Жодної копії зазначеного "протоколу" надано не було.
5. Інші відповідні факти:
(i) 27.07.07 щодо заявника було порушено кримінальну справу за підозрою у незаконному зберіганні наркотичних засобів;
(ii) 13.06.08 було винесено нову постанову про відмову у порушенні кримінальної справи щодо заявника, оскільки було встановлено, що він "знайшов зазначений згорток" і не знав, що в ньому був канабіс.
6. Скарги заявника на національному рівні:
(i) Безуспішна скарга, в якій стверджувалося, що його затримання та тримання під вартою були незаконними, незадокументованими та здійсненими з прихованим мотивом допитати його у зв’язку з вбивством О. (21.09.07 прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи та не вжила жодних подальших заходів у зв’язку з апеляційною скаргою заявника);
(ii) До прокуратури було подано скаргу на постанову від 13.06.08, в якій стверджувалося, що згорток з канабісом заявнику підкинули працівники міліції: подальші заходи не вживалися;
(iii) Позов до Харківського управління боротьби з незаконним обігом наркотиків: 27.07.10 та 10.01.11 Ленінський районний суд міста Харкова відмовив у відкритті провадження, встановивши, що позов міг бути розглянутий виключно під час розгляду справи заявника за обвинуваченням у незаконному зберіганні наркотиків.
D. Справедлива сатисфакція
Доводи сторін
Присуджена Судом сума
Заявник:
Моральна шкода: має бути визначена Судом.
Судові та інші витрати: 10 424,24 євро витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо п. Токарєву, захиснику заявника.
Підтверджуючі документи:
(i) Договір про надання правової допомоги від 2007 року;
(ii) Акт виконаних захисником робіт, прийнятий заявником, в якому було вказано кількість витрачених на роботу зі справою годин у 2007-2017 роках: тридцять шість годин під час провадження на національному рівні та сімдесят шість годин під час провадження у Суді.
Уряд:
Моральна шкода: Жодних коментарів, оскільки не було вказано розмір суми.
Судові та інші витрати: Вимога надмірна та неналежно обґрунтована.
Моральна шкода:
15 000 євро
Судові та інші витрати:
5 000 євро
Мають бути сплачені безпосередньо
захиснику заявника, як вимагалося.
Додатково суму будь-якого податку,
що може нараховуватись заявнику на зазначені суми.
2. Заява № 25697/08
п. Ігоря Вікторовича ГОРДУСА,
громадянина України, 1973 року народження, що проживає у м. Дебальцеве,
представляв п. М. А. Тарахкало - юрист, який практикує у м. Києві
Подана 09 травня 2008 року
A. Скарга за статтею 3
Конвенції (995_004)
: матеріальний аспект
Стверджуване жорстоке поводження
Ключові питання
1. Дати/місця:
(i) 08.04.06 у Дебальцівському відділі міліції, кабінет № 35;
(ii) 18.06.06 в ізоляторі тимчасового тримання (далі - ITT) Дебальцівського відділу міліції.
2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:
(i) 08.04.06 заявника було затримано за підозрою у причетності до збуту наркотичних засобів і допитано за відсутності захисника. З метою отримання його зізнавальних показань працівники міліції прикували його наручниками до батареї на дванадцять годин; били його кулаками та гумовими кийками, дали йому три ляпаси по губах і п’ять-шість ударів по нирках; п’ятнадцять ударів по руках і плечах; після одного удару заявник повалився на коліна, подряпавши їх;
(ii) 18.06.06, коли заявник тримався під вартою, до нього в камеру зайшли троє працівників міліції у цивільному одязі. Бажаючи помститися за подання скарги на працівників міліції та вимагаючи визнати вину, вони били його по руках і плечах та погрожували помістити його (колишнього працівника міліції) до камери зі звичайними затриманими.
3. Медичні та інші докази:
(i) 12-13.04.06 - Висновок № 21/109 (Дебальцівське відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи), в якому було зазначено про численні крововиливи на плечах і руках заявника та подряпини на колінах,- можливо, отримані 08.04.06, можливо, заподіяні самостійно щипанням; пошкодження поверхні нижньої губи, отримане за день до проведення експертизи, можливо, заподіяне самостійно кусанням; тілесні ушкодження загалом були кваліфіковані як "легкі";
(ii) 20.06.06, Довідка (Артемівський слідчий ізолятор (далі - СІЗО)), в якій було зазначено, що заявник прибув того дня до Дебальцівського ІТТ із крововиливами на плечах.
(i) Не оскаржувалося, що тілесні ушкодження були отримані заявником під час тримання під вартою у відділі міліції. Пояснення про їхнє самостійне заподіяння було надано після проведення неповноцінного розслідування та ґрунтувалося на передчасних висновках (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Кирпиченко проти України" (974_a76)
(Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункти 76-80, від 02 квітня 2015 року, та "Кулік проти України" (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункти 58 і 59, від 19 березня 2015 року).
B. Скарга за статтею 3
Конвенції (995_004)
: процесуальний аспект
Розслідування на національному рівні
Ключові питання
1. Скаргу подано:
(i) 11.04.06 - слідчому, у проваджені якого перебувала кримінальна справа заявника; потім, 05.06.06,- прокурору міста Дебальцеве щодо першого епізоду стверджуваного жорстокого поводження;
(ii) 27.06.06 - прокурору міста Дебальцеве щодо другого епізоду стверджуваного жорстокого поводження.
2. Відповідь органів влади:
(i) 09.06.06, 05.12.06, 30.08.08, 10.10.08 та 22.07.09 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю ознак жорстокого поводження (перший епізод, прокуратура міста Дебальцеве);
(ii) 07.07.06 та 10.11.08 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю ознак жорстокого поводження (другий епізод, прокуратура міста Дебальцеве).
3. Висновки:
10.11.08 та 22.07.09 (постанови): В обох випадках тілесні ушкодження були заподіяні заявником самостійно.
4. Зібрані докази:
(i) щодо першого епізоду:
(a) 12.04.06 заявника оглянув судово-медичний експерт;
(b) 21.04.06 було оглянуто кабінет № 35 Дебальцівського відділу міліції;
(c) у різні дати було відібрано показання у заявника, слідчого К. і кількох працівників міліції;
(ii) щодо другого епізоду:
(a) У різні дати було відібрано показання у заявника та чергових працівників ізолятору тимчасового тримання;
(b) 05.11.08 заявника оглянув судово-медичний експерт.
5. Інші відповідні факти:
(i) Про постанову від 22.07.09 заявника було поінформовано лише 26.12.11;
(ii) Апеляційну скаргу заявника на постанову від 07.07.06 суд розглянув лише 06.08.08, оскільки багато засідань було перенесено через неподання прокуратурою матеріалів розслідування до суду.
(i) В обох випадках не було проведено повноцінного розслідування, тільки дослідчу перевірку (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);
(ii) В обох випадках затримки у проведенні процесуальних дій призвели до втрати доказів; зокрема, кабінет № 35 було оглянуто через два тижні після звернення зі скаргою, судово-медичне обстеження тілесних ушкоджень, отриманих 18.06.06, було призначено лише 05.11.08 (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Дрозд проти України" (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункт 68, від 30 липня 2009 року, та "Войкін та інші проти України" (974_d20)
(Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункти 113 і 114, від 27 березня 2018 року);
(iii) В обох випадках були затримки у повідомленні заявника про рух справи та перешкоджання у доступі до матеріалів справи (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Данілов проти України" (974_993)
(Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року, та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року);
(iv) В обох випадках постанови про відмову у порушенні офіційної кримінальної справи були винесені на підставі передчасних висновків про самостійне заподіяння тілесних ушкоджень, зроблених з огляду на поверхневі висновки експертів (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Давидов проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункт 286, від 01 липня 2010 року, та "Гордієнко проти України" (974_a39)
(Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09, пункти 94-96, від 16 жовтня 2014 року).
C. Інші скарги за усталеною практикою
Пункт 3 статті 5
Конвенції (995_004)
- тривалість тримання під вартою під час досудового слідства
Період: 08.04.06 (дата затримання) - 05.03.07 (дата ухвалення першого вироку); 13.06.08 (за апеляційною скаргою перший вирок було скасовано) - 18.08.10 (новий вирок)
Загальна тривалість: три роки та один місяць
Пункт 1 статті 6
Конвенції (995_004)
- тривалість кримінального провадження
Період: 19.12.03 (початок провадження) - 28.03.04 (зупинення провадження) - 25.01.06 (відновлення провадження) - 30.05.13 (остаточний вирок)
Загальна тривалість: сім років і сім місяців
Інстанцій: три
D. Справедлива сатисфакція
Доводи сторін
Присуджена Судом сума
Заявник:
Моральна шкода: 20 000 євро
Судові та інші витрати: 3 750 євро витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо п. Тарахкалу, захиснику заявника.
Підтверджуючі документи:
(i) Договір про надання правової допомоги від 2018 року;
(ii) Акт виконаних захисником робіт, прийнятий заявником, в якому було вказано, що захисник витратив тридцять п’ять годин на підготовку доводів до Суду;
Інша відповідна інформація: заявнику було надано правову допомогу (850 євро).
Уряд:
Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані.
Моральна шкода:
15 000 євро
Судові та інші витрати:
2 000 євро
Мають бути сплачені безпосередньо
захиснику заявника, як вимагалося
Додатково суму будь-якого податку,
що може нараховуватись заявнику на зазначені суми
3. Заява № 17361/10
п Костянтина Володимировича КРАВЦЯ,
громадянина України, 1984 року народження, що проживає у м. Кам’янське (Дніпродзержинськ),
представляв п М. А. Тарахкало - юрист, який практикує у м. Києві
Подана 07 жовтня 2010 року
A. Скарга за статтею 3
Конвенції (995_004)
: матеріальний аспект
Стверджуване жорстоке поводження
Ключові питання
1. Дати/Місця:
28.01-01.02.08, у Дніпровському районному відділі міліції міста Дніпродзержинська працівниками
міліції та у камері Дніпродзержинського ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ) співкамерником А.
2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:
(i) 28.01.08 до заявника підійшло декілька працівників міліції, які наказали йому прослідувати з ними до відділу міліції для проведення допиту. Після прибуття і до 30.01.08 заявника тримали під вартою у відділі без будь-якого процесуального статусу та вимагали, щоб від зізнався у заподіянні Х. смертельних тілесних ушкоджень. У задоволенні його клопотань про повідомлення рідних про тримання його під вартою або про доступ до захисника було відмовлено. Упродовж цього періоду працівники міліції В., Ш., Б. прив’язали заявника до стільця у кабінеті № 202, били його у груди та голову, перекривали доступ кисню, змушуючи палити у протигазі, погрожували та нецензурно обзивали його, штовхали, не давали йому їжі та змушували спати на стільці. Працівник міліції П. нецензурно кричав на заявника та залякував його, змушував запам’ятати продиктовані йому зізнавальні показання та підписати порожній аркуш паперу, забрав його черевики та штани ("для огляду") та змусив заявника, одягненого лише у підштаники, брати участь у різних слідчих діях;
(ii) 30.01.08, після того, як заявника було піддано тиску і він надав зізнавальні показання, було складено офіційний протокол про затримання і заявника помістили до ІТТ. Там А., співкамерник заявника, почав з ним бійку, під час якої він бив заявника ногами, а також вдарив його кулаком у груди та живіт.
3. Медичні та інші докази:
(i) 01.02.08 - Висновок № 117 (Дніпродзержинське відділення Дніпропетровського обласного бюро судово медичної експертизи), в якому було зазначено про наявність чотирьох крововиливів між четвертим і п’ятим ребром діаметром 1,5-3 см, отриманих за три - шість днів до проведення обстеження; одного крововиливу розміром 6 на 8 см на лівому плечі; двох крововиливів розміром 4,8 та 5 см на лівій руці, отриманих приблизно за два дні до проведення обстеження;
(ii) 28.02.08 - Довідка (Дніпродзержинська міська лікарня № 9), в якій було підтверджено наявність крововиливів; зазначено, що з 04.02.08 по 28.02.08 заявник проходив стаціонарне лікування у зв’язку з неврастенією та гіпертонією.
4. Інші відповідні факти:
(i) 01.02.08 заявника було звільнено з-під варти під підписку про невиїзд; згодом він відмовився від своїх зізнавальних показань, як наданих під тиском;
(ii) 19.10.11 кримінальне провадження щодо заявника було закрито у зв’язку з відсутністю доказів його вини у заподіянні тілесних ушкоджень Х.
(i) Не оскаржувалося, що тілесні ушкодження були отримані заявником під час тримання під вартою у відділі міліції; пояснювалося, що усі вони були заподіянні співкамерником А., ґрунтувалося на передчасних висновках за результатами проведення неповноцінного розслідування (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Кирпиченко проти України" (974_a76)
(Kirpichenko v. Ukraine), заява № 38833/03, пункти 76-80, від 02 квітня 2015 року, та "Кулік проти України" (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункти 58 і 59, від 19 березня 2015 року);
(ii) Заявник зізнався у скоєнні злочину за відсутності процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Ковальчук проти України" (974_865)
(Kovalchuk v. Ukraine), заява № 21958/05, пункт 60, від 04 листопада 2010 року, та "Бєлоусов проти України" (974_989)
(Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року).
B. Скарга за статтею 3
Конвенції (995_004)
: процесуальний аспект
Розслідування на національному рівні
Ключові питання
1. Скаргу подано:
30.01.08 до Дніпродзержинської місцевої прокуратури.
2. Відповідь органів влади:
(i) 07.03.08, 12.05.09, 16.11.09, 20.12.09, 20.01.10 та 20.02.10 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю ознак жорстокого поводження з боку працівників міліції (Дніпро­дзержинська місцева прокуратура);
(ii) 19.04.10 - порушено кримінальну справу; згодом було закрито та повторно декілька разів порушено;
(iii) 29.02.16 - остаточна постанова - провадження закрито.
3. Висновки:
29.02.16 (постанова): тілесні ушкодження були заподіяні А., співкамерником заявника (померлий на той час), під час конфлікту між ними.
4. Зібрані докази:
(i) 01.02.08 заявника оглянув судово-медичний експерт;
(ii) 19.11.11 було відібрано показання у співкамерника заявника Г., який показав, що був свідком бійки між заявником і співкамерником А.;
(iii) у різні дати було відібрано показання у заявника, працівників міліції, причетних до жорстокого поводження, та чергових працівників ІТТ.
5. Інші відповідні факти:
(i) співкамерника заявника А. допитано не було, оскільки у незазначену дату він помер;
(ii) про численні процесуальні рішення заявника було поінформовано із затримкою;
(iii) здебільшого заявника допитували як свідка; лише на обмежений період йому було надано статус потерпілого у кримінальному провадженні.
(i) Перші два роки: повноцінне розслідування не проводилося, тільки дослідча перевірка (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);
(ii) Затримки у порушенні кримінальної справи та проведенні процесуальних дій призвели до втрати доказів; зокрема, ув’язненого А. не було допитано до його смерті (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Дрозд проти України" (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункт 68, від 30 липня 2009 року, та "Войкін та інші проти України" (974_d20)
(Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункти 113 і 114, від 27 березня 2018 року);
(iii) Загальна тривалість провадження (вісім років) і неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Бєлоусов проти України" (974_989)
(Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 28 листопада 2013 року, та "Аднаралов проти України" (974_a52)
(Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року);
(iv) Затримки у повідомленні заявника про рух справи (для відповідних прикладів див. рішення у справах "Данілов проти України" (974_993)
(Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року, та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року);
(v) У постановах про відмову у порушенні офіційної кримінальної справи не було враховано важливі елементи: зокрема, не було надано жодної відповіді на твердження про незадокументоване тримання під вартою з 28 до 30.01.08, не було надано пояснення походженню задокументованих в експертному висновку крововиливів, отриманих до 30.01.08, дати поміщення заявника до ІТТ (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Давидов проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункт 286, від 01 липня 2010 року, та "Гордієнко проти України" (974_a39)
(Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09, пункти 94-96, від 16 жовтня 2014 року);
(vi) Протягом значної частини розслідування заявнику не надавався статус "потерпілого" (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Яценко проти України" (Yatsenko v. Ukraine), заява № 75345/01, пункт 47, від 16 лютого 2012 року, та "Жизіцький проти України" (974_a72)
(Zhyzitskyy v. Ukraine), заява № 57980/11, пункт 50, від 19 лютого 2015 року).
C. Інші скарги за усталеною практикою
Пункт 1 статті 6
Конвенції (995_004)
та стаття 13
Конвенції (995_004)
- тривалість кримінального провадження та відсутність ефективних засобів юридичного захисту
Період: 28.01.08-19.10.11 (тільки досудове слідство)
Загальна тривалість: три роки та дев’ять місяців
D. Справедлива сатисфакція
Доводи сторін
Присуджена Судом сума
Заявник:
Моральна шкода: 50 000 євро
Судові та інші витрати: 10 650 євро витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, п. Тарахкалу.
Підтверджуючі документи:
(i) Договір про надання правової допомоги від 2010 року;
(ii) Акт виконаних захисником робіт, прийнятий заявником, в якому було вказано, що захисник витратив сімдесят одну годину на підготовку заяви та інших доводів до Суду.
Інша відповідна інформація: заявнику було надано правову допомогу (850 євро).
Уряд:
Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані.
Моральна шкода:
15 000 євро
Судові та інші витрати:
2 000 євро
Мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, як вимагалося
Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику на зазначені суми