Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 1306/6249/12 (2а/442/14/13) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, виконавчого комітету Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, треті особи: Управління держземагентства Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним, -

У липні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, виконавчого комітету Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, треті особи: Управління держземагентства Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_3, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 197 від 30 квітня 2012 року "Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вилучивши земельну ділянку у позивачів передав її у користування іншій особі, а тому спірне рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2013 року адміністративний позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 197 від 30 квітня 2012 року "Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 12 лютого 1994 року Уличненська сільська рада винесла ухвалу про передачу у приватну власність земельні ділянки згідно поданих заяв та записів земельно-облікової документації для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до списку, доданого до даної ухвали, передавалися земельні ділянки позивачам по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Згідно із витягом з додатку № 1 до рішення Уличненської сільської ради від 26 жовтня 2009 року № 258 "Про уточнення ухвали сільської ради від 12.02.1994 р. (12 сесія І демократичного скликання", загальна площа, яка передається у власність ОСОБА_1 склала 0,22 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,13 га по АДРЕСА_1 і для ведення особистого селянського господарства 0,09 га біля ГРС. Відповідно до цього ж додатку, загальна площа, яка передається у власність ОСОБА_2 склала 0,47 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,10 га по АДРЕСА_2 і для ведення особистого селянського господарства: 0,10 га біля ОСОБА_5; 0,12 га по АДРЕСА_1; 0,13 га біля ставу.

Уличненська сільська рада 19 червня 2011 року рішенням № 72 відмінила своє рішення № 258 від 29 жовтня 2009 року, в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, а саме 0,09 га біля ГРС. Рішенням № 73 від 19 червня 2011 року Уличненська сільська рада відмінила своє рішення № 258 від 29 жовтня 2009 року, в частині передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, а саме 0,10 га біля ОСОБА_5; 0,12 га по АДРЕСА_1; 0,13 га біля ставка. А також внесені зміни в рішення № 258 від 29 жовтня 2009 року, в частині розміру земельної ділянки ОСОБА_2 призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а саме: замість 0,10га передано 0,22 га.

Рішенням Уличненської сільської ради № 197 від 30 квітня 2012 року наданий дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю для ведення особистого селянського господарства площею 0,09 га, яка розташована по АДРЕСА_3.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в підтвердження правомірності прийнятого сесією рішення, що оскаржується, відповідач не надав підтверджуючих документів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення не порушує прав позивачів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п."б" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до п."б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 197 від 30 квітня 2012 року "Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю" не порушує прав позивачів, так як було прийняте, щодо земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_3.

Крім того, даним рішенням лише дається право на розроблення технічної документації і відповідно ним не встановлюється право власності на 0,09 га для ведення селянського господарства. Натомість, скасувавши дане рішення, буде порушене право ОСОБА_4, на безоплатну передачу земельної ділянки, яке закріплене в Земельному кодексі України (2768-14) .

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 197 від 30 квітня 2012 року "Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю", яке прийняте в межах повноважень та на підставі закону.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, при цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.