Автентичний переклад

29 вересня 2016 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджиєв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації про прийняття умов дружнього врегулювання у справах,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання спору, відповідно до яких заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм суми, вказані в таблиці, що додається. Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ.

1. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією (995_004) та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв. Враховуючи викладене, слід вилучити з реєстру справ заяви за скаргами на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, за виключенням скарг другої та третьої заявниць, пані Лідії Романівни Ковальської та пані Надії Романівни Пугач, у заяві № 21822/10.

2. Щодо скарг на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту другої та третьої заявниць у заяві № 21822/10, а також інших скарг у цій заяві за іншими положеннями Конвенції, Суд розглянув їх та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, зазначеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявлять жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або у протоколами до неї.

Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує об’єднати заяви.

Вирішує вилучити відповідно до статті 39 Конвенції з реєстру справ Суду заяви за скаргами на надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність у національному законодавстві будь-якого ефективного засобу юридичного захисту за виключенням скарг другої та третьої заявниць у заяві № 21822/10.

Оголошує решту скарг у заяві № 21822/10 неприйнятними.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 жовтня 2016 року.

Додаток