Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Сороки М.О., Чалого С.Я., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Херсона (далі - УПФ) про захист порушеного права, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2013 року,-

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

захистити порушене з боку Пенсійного фонду України в особі УПФ право, передбачене статтями 36, 37 Конституції України, шляхом заборони примушувати брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійного фонду України;

скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Херсона № Ф-453 від 10.11.2010 щодо сплати внесків.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 є приватним підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, перебуває на обліку в УПФ, є страхувальником та роботодавцем, платником страхових внесків, та як застрахована особа, підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно з пунктом другим частини першої статі 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , у редакції на час спірних правовідносин, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 вказаного закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Таким чином, з урахуванням описаного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що участь позивача у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування може бути припинена у випадку втрати статусу підприємця, а не у зв'язку з відмовою від участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.