Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року у справі № 808/5736/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Запорізької митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії, -

У вересні 2014 року ТОВ "Технохімреагент" звернулося в суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Запорізькій області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та мита, шляхом її зарахування на депозитний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем внаслідок неправомірного рішення відповідача про корегування митної вартості, яке визнане незаконним та скасоване рішенням суду, була надмірно сплачена сума податку на додану вартість та мита у розмірі 15623,83 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені. Зобов'язано відповідача надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Запорізькій області про повернення ТОВ "Технохімреагент" надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та мита у розмірі 15623,83 грн., шляхом її зарахування на депозитний рахунок ТОВ "Технохімреагент".

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 серпня 2014 року ТОВ "Технохімреагент" звернулося до відповідача із заявою про повернення митних платежів, надмірно сплачених до бюджету. Позивач посилався на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 808/8068/13 від 24.04.2014 року, після прийняття якої набула чинності постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 р.

За результатами розгляду заяви, листом від 13.08.2014 № 4009/24/08-70-52-04 позивачу було відмовлено у зв’язку з тим, що питання повернення надмірно сплачених платежів не було предметом розгляду справи № 808/8068/13.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по від 24.04.2014 року, у справі № 808/8068/13, визнане протиправним та скасоване рішення Запорізької митниці Міндоходів про корегування митної вартості товарів від 4 липня 2013 року № 112050000/2013/000551/2.

Таким чином, позивачем надмірно сплачені суми податку на додану вартість та мита у розмірі 15623,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача відсутні обмеження для повернення ТОВ "Технохімреагент" надміру сплачених сум грошового зобов'язання, а тому ухилення відповідача від виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків та дій щодо повернення зайво сплачених сум є неправомірною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 301 Митного кодексу України визначений механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно ч.ч.1 - 4 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до п.п.43.1 - 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (z1097-07) (далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (п.п.2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) ).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу (п.4 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) ).

Відповідно до ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно ч.2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність ухилення відповідачем від виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків та дій щодо повернення зайво сплачених сум та відсутність обмежень для повернення ТОВ "Технохімреагент" надміру сплачених сум грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.