150-1(І)/2018 Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Білика Олександра Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців шостого, сьомого пункту 3 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ, частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ та частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ - Текст документа

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Білика Олександра Павловича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців шостого, сьомого пункту 3 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ (76-19) (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 6, ст. 40), частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) зі змінами та частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ (2147-19) .

Заслухавши суддю-доповідача Колісника В.П. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Білик Олександр Павлович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення абзаців шостого, сьомого (за конституційною скаргою - частини четвертої) пункту 3 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ (76-19) (далі - Закон № 76), частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ зі змінами (далі - Закон № 1697) та частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ (2147-19) (далі - Кодекс).

Абзацами шостим, сьомим пункту 3 розділу І Закону № 76 (76-19) до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789) було внесено зміни, а саме її викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Із набранням чинності Законом № 1697 (1697-18) частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789 (1789-12) визнана такою, що втратила чинність (підпункт 1 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697 (1697-18) ).

Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697 (1697-18) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У остаточному судовому рішенні у справі Білика О.П. - постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року -вказано, що Кабінет Міністрів України не визначив порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури та що підстав для перерахунку зазначених пенсій немає.

На думку автора клопотання, положення абзаців шостого, сьомого пункту 3 розділу І Закону № 76 (76-19) , частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 (1697-18) суперечать частині першій статті 58, статті 22 Конституції України. На обґрунтування своїх тверджень він наводить окремі положення Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, юридичні позиції Конституційного Суду України, викладені у його рішеннях.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що через застосування Вищим адміністративним судом України (ухвала від 3 листопада 2016 року) частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу (2747-15) було порушено його право на касаційне оскарження судового рішення та що вказані положення Кодексу (2747-15) не відповідають статті 129 Конституції України.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147-19) , який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, Кодекс (2747-15) викладено у новій редакції, у зв'язку з чим положення частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу (2747-15) втратили чинність.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Конституційний Суд України відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України "Про Конституційний Суд України" розглядає питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності): чинних актів (їх окремих положень); з метою захисту та відновлення прав особи -акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

Білик О.П. просить Конституційний Суд України перевірити на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) положення частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу (2747-15) , які втратили чинність та більше не застосовуються. Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) , крім випадків, передбачених частиною другою статті 8 цього закону (2136-19) , є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі (пункт 5 статті 62).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначається обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.

Із аналізу конституційної скарги випливає, що автор клопотання не зазначив, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини зазнало порушення внаслідок застосування положень абзаців шостого, сьомого пункту 3 розділу І Закону № 76 (76-19) , частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 (1697-18) . Також суб'єкт права на конституційну скаргу не навів обґрунтування тверджень щодо неконституційності зазначених положень Закону № 76 (76-19) , Закону № 1697 (1697-18) , обмежившись цитуванням окремих положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, юридичних позицій Конституційного Суду України, викладених у його рішеннях.

Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) ). Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У Рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 (v002p710-99) Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України (друге речення абзацу вісімнадцятого пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України звертав увагу, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) ).

Таким чином, підставою для визнання неконституційними оспорюваних положень Закону № 76 (76-19) , Закону № 1697 (1697-18) не може бути те, що Кабінет Міністрів України не визначив відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 (1697-18) умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Отже, автор клопотання не обґрунтував своїх тверджень щодо невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційності) положень абзаців шостого, сьомого пункту 3 розділу І Закону № 76 (76-19) , частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 (1697-18) .

Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (2136-19) (абзац перший частини першої); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги (частина четверта).

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктами 4, 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги; втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) , крім випадків, передбачених частиною другою статті 8 цього закону (2136-19) .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, статтями 7, 8, 32, 37, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v0001710-18) , Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Білика Олександра Павловича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців шостого, сьомого пункту 3 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ (76-19) , частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ зі змінами та частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ (2147-19) на підставі пунктів 4, 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги; втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) , крім випадків, передбачених частиною другою статті 8 цього закону.