Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Мороз Л.Л.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 2а-16/12/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Національного банку України про скасування постанови,

У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулось з позовом до Національного банку України про скасування постанови від 28.11.2011 року № 09-048/7318 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.08.2011 по 12.08.2011 Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим проведено перевірку філії Кримського республіканського управління акціонерного товариства "Ощадбанк" з питань дотримання вимог законодавства України під час проведення розрахунків за експортними та імпортними операціями клієнтів, про що складено акт № 09-048/4717БТ від 12.08.2011.

Під час проведення перевірки філії ПАТ "Ощадбанк" надані для огляду, зокрема: виписка з поточного рахунку № 260003013492 державного підприємства "Євпаторійський морський торговий порт" за період з 01 серпня 2010 року по 01 серпня 2011 року, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металів для юридичних осіб, підприємців № 38 від 14 березня 2011 року, інвойс № 18 та акт прийомки-здачі робіт № 18 від 30 вересня 2010 року, журнал реєстрації імпортних контрактів. Згідно відміток філії ПАТ "Ощадбанк" на Договорі № 55 про перерахування державним підприємством "Євпаторійський морський торговий порт"іноземної валюти на користь нерезидента та даними журналу реєстрації імпортних контрактів загальна сума перерахувань (тільки період, який не підлягав перевірці з 06 серпня 2009 року по 15 липня 2010 року) вже склала 347500,00 доларів США, тобто - на грудень 2010 року перевищила еквівалент 100000,00євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93.

28 листопада 2011 року Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим винесено постанову № 09-048/7318 про притягнення ПАТ "Державний ощадний банк України" до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу у розмірі 25% від суми валютної операції - 11971,05 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що філією ПАТ "Ощадбанк" було порушено вимоги пункту 4 Постанови Правління Національного банку України "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями" від 30 грудня 2003 року № 597 (z0159-04) зі змінами, а тому відповідач обґрунтовано застосував пункт 2.5 розділу 2 Положення про валютний контроль та видав оскаржувану постанову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , Постановою Правління Національного банку України № 597 від 30 грудня 2003 року "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями" (z0159-04) та Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Так, відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Згідно з ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

З вище наведеного вбачається, що договір морського перевезення є різновидом договорів перевезення, а договір чартеру (фрахтування) є за своєю природою договором оренди.

Відповідно до пункту 4 Постанови Правління Національного банку України № 597 від 30 грудня 2003 року "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями" (z0159-04) підставою для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором перевищує 100 000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору або за станом на 1 січня 1999 року, якщо відповідний договір було укладено до дати введення євро в безготівковий обіг (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют), окрім зазначених у пункті 1 цієї постанови документів, є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

У відповідності до пункту 2 статі 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Як вірно встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між ДП "Євпаторійський морський торговий порт" та нерезидентом Індивідуальним підприємством "Леван Гобадзе" (Грузія) було укладено договір № 55 бербоутний чартер (змішаний) від 27 вересня 2009 року про надання у повне управління рефулерної баржі т/х "Ока" за обумовлену плату (фрахт) для використання у виробничий діяльності - видобутку та перевезення вантажу (піску).

Згідно відміток Кримського республіканського управління АТ "Ощадбанк" на договорі № 55 про перерахування державним підприємством "Євпаторійський морський торговий порт" іноземної валюти на користь нерезидента та даним журналу реєстрації імпортних контрактів, загальна сума перерахувань за цим договором, тільки період, який не підлягав перевірці з 06 серпня 2009 року по 15 липня 2010 року, вже склала 347 500,00 доларів США, тобто на грудень 2010 року перевищила еквівалент 100 000,00 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Проте, акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору № 55, кон'юнктурі ринку, у Кримського республіканського управління АТ "Ощадбанк" був відсутній.

Таким чином, суди дійшли до вірного висновку, що Кримське республіканське управління АТ "Ощадбанк" здійснюючи перекази іноземної валюти у сумах, що перевищує еквівалент 100 000,00 євро, за дорученням клієнта-резидента державного підприємства "Євпаторійський морський торговий порт" на користь нерезидента-судновласника Індивідуального підприємства "Леван Гобадзе" (Грузія), без наявності акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, не виконало функцію агента валютного контролю.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки судів про правомірність постанови Національного банку України від 28.11.2011 року № 09-048/7318 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.