Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Ілюхіної Г.П.,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 27.01.12 у справі № 2а-490/12/0170/21

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 116,66 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 року у задоволені адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 116,66 грн.,- відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій у сумі 116,66 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, в редакції до 01.01.2011р. та мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно проводиться сплата страхових внесків, у зв'язку з чим до нього були застосовані фінансові санкції.

Апеляційним розглядом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим.

На підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону, за несвоєчасну сплату страхових внесків в строкі, передбачені законодавством, рішеннями Управління Пенсійного Фонду України в м. Алушта АР Крим до відповідача застосовані фінансові санкції та нарахована пеня на загальну суму 276,65 грн., з яких 165,72 грн. за рішенням № 430 від 30.03.2011р. та 110,93 грн. за рішенням № 431 від 30.03.2011р.(а.с.5,6).

За рахунок переплати в розмірі 159,99 грн. за відповідачем залишилась несплачена заборгованісь в розмірі 116,66 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що Управління Пенсійного Фонду України в м. Алушта АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до відповідача за несвоєчасну сплату страхових внесків винесло рішення № 430 та № 431 від 30.03.2011 р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, який було виключено з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , в зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення фінансових санкцій в розмірі 116,66 грн. необхідно відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення вказаної суми.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з огляду на наступне.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року (v001p710-99) № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Рішення № 430 та № 431 про застосування фінансових санкцій були прийняти 30.03.2011р., тобто у той час, коли пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) . Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01.01.2011р., тобто до набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011р.

Відповідно, з 01.01.2011р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, подання відомостей до системи персоніфікованого обліку.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Застосування позивачем при винесенні рішень № 430 та № 431 від 30.03.2011р. недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Управління Пенсійного Фонду України в м. Алушта АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до відповідача за несвоєчасну сплату страхових внесків винесло рішення № 430 та № 431 від 30.03.2011 р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, який було виключено з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , в зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення фінансових санкцій в розмірі 116,66 грн. необхідно відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення вказаної суми.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

1 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.12 у справі № 2а-490/12/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта