Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Кіровського районного суду м. Донецька та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

10.07.2012 р. до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (далі Пенсійний фонд) та про зобов'язання відповідача здійснити нарахування пенсії звернувся ОСОБА_3 Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав відповідачу заяву про нарахування пенсії. Пенсійний фонд відмовився її задовольнити, пославшись на відсутність необхідного трудового стажу. Вважаючи висновки відповідача щодо недостатності трудового стажу для нарахування пенсії помилковими, ОСОБА_3 просив задовольнити позов.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 12.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Пенсійний фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2011 р. ОСОБА_3, 1961р.н., звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 23.12.2011 р. відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яке обґрунтовано тим, що Пенсійний фонд не вважає можливим зарахувати до стажу роботи період роботи ОСОБА_3 в ТОВ "Світлана" з 1.02.2001 р. по 31.12.2003 р., оскільки вказане підприємство ліквідовано у 2001 р.

Задовольнивши позовні вимоги та визнавши протиправною відмову Пенсійного фонду зарахувати вищезгаданий термін до стажу роботи позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послався на те, що трудова книжка ОСОБА_3 містить запис про зарахування його на роботу до ТОВ "Світлана" у лютому 2001 р. та звільнення у 2006 р.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Отримавши заяву ОСОБА_3 про призначення пільгової пенсії за віком, Пенсійний фонд, у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. N 22-1 (z1566-05) ), перевіривши правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей документам про стаж та здійснивши попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів, враховуючи наявну у Пенсійного фонду інформацію про ліквідацію ТОВ "Світлана" у 2001 р., запропонував позивачу надати додаткові документи щодо стажу його роботи на цьому підприємстві.

Вказані дії Пенсійного фонду не суперечать приписам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. N 637 (637-93-п) ) в пункті 3 якого обумовлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Під час розгляду справи відповідач надав копію заяви ОСОБА_3 від 23.12.2011 р. надану Пенсійному фонду під час перевірки поданих позивачем документів для призначення пенсії, в якій останній зазначив, що він під час роботи у ТОВ "Світлана" отримував заробітну плату неофіційно (у "конвертах") і ніяких доказів, що підтверджують стаж його роботи у цей період він не має (а.с.191).

Крім того, заперечуючи проти позову Пенсійний фонд послався на те, що ТОВ "Світлана" було ліквідовано у 2001 р., та на наявність відповідних судових рішень з цього приводу (а.с.110).

Судам попередніх інстанцій не з'ясовано коли та за яких обставин було ліквідовано ТОВ "Світлана", відтак зроблено передчасний та такий, що не відповідає обставинам справи висновок про незаконність рішення Пенсійного фонду щодо не включення до стажу роботи ОСОБА_3 на цьому підприємстві.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 12.04.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.