70-у/2014 Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 8 та другого речення частини четвертої статті 16 Закону України „Про звернення громадян" - 11.06.2014 прийняття

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини другої статті 8 та другого речення частини четвертої статті 16 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256) з наступними змінами (далі - Закон).

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. До Конституційного Суду України звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений з прав людини) з клопотанням визнати положення Закону (393/96-ВР) , а саме: частини другої статті 8, згідно з якими не розглядаються звернення осіб, визнаних судом недієздатними, та другого речення частини четвертої статті 16, якими передбачено, що скарга в інтересах недієздатних осіб подається їх законними представниками, такими, що не відповідають частинам першій, другій статті 24, статті 34, статті 40, частині першій статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) .

Аргументуючи невідповідність наведених положень Закону (393/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) , Уповноважений з прав людини вказує, що Закон (393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а Конституцією України (254к/96-ВР) не передбачено випадків обмеження конституційних прав фізичної особи, визнаної недієздатною, крім обмеження у праві голосу на виборах і референдумах та бути народним депутатом України. Автор клопотання стверджує, що оспорювані положення Закону (393/96-ВР) обмежують право фізичних осіб, визнаних недієздатними, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

На підтвердження своєї позиції автор клопотання наводить положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) та інших міжнародних актів, посилається на практику Європейського суду з прав людини у низці розглянутих ним справ, та Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 (v002p710-12) .

2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 3 червня 2014 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) у конституційному поданні має зазначатися правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39); предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина перша статті 71).

Уповноважений з прав людини аргументує свою позицію тим, що відповідно до статті 40 Конституції України (254к/96-ВР) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, а оспорювані статті Закону (393/96-ВР) встановлюють відповідні обмеження для недієздатних фізичних осіб. Аргументуючи невідповідність положень Закону (393/96-ВР) , а саме частини другої статті 8, згідно з якими не розглядаються звернення осіб, визнаних судом недієздатними, та другого речення частини четвертої статті 16, якими передбачено, що скарга в інтересах недієздатних осіб подається їх законними представниками, частинам першій, другій статті 24, статті 34, статті 40, частині першій статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) , автор клопотання не вказав на взаємозв'язок оспорюваних норм Закону (393/96-ВР) із зазначеними статтями Конституції України (254к/96-ВР) .

Аргументація суб'єкта права на конституційне подання базується на припущеннях, пов'язаних з інтерпретацією статей 24, 40 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 14 Конвенції (995_004) , а також ухвали та рішень Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України припущення не можуть вважатися аргументом у розумінні статей 39, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) і не можуть бути правовим обґрунтуванням неконституційності правових актів Верховної Ради України чи їх окремих положень (ухвали від 13 квітня 2004 року № 32-у/2004 (v032u710-04) , від 15 листопада 2007 року № 64-у/2007 (v064u710-07) , від 3 березня 2009 року № 15-у/2009 (v015u710-09) ).

Долучені до конституційного подання витяги з копій ухвали та рішень Європейського суду з прав людини не можна вважати достатніми аргументами для визнання неконституційними положень частини другої статті 8 та другого речення частини четвертої статті 16 Закону (393/96-ВР) , оскільки в них не йдеться про порушення Конвенції (995_004) безпосередньо щодо недієздатних фізичних осіб.

Обґрунтовуючи свою позицію, автор клопотання посилається на Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 (v002p710-12) , яке не має очевидного зв'язку з предметом розгляду, оскільки в ньому не зазначається про порушення прав та свобод недієздатних фізичних осіб.

Отже, зі змісту конституційного подання та доданих до нього матеріалів вбачається, що Уповноважений з прав людини не навів правового обґрунтування тверджень щодо невідповідності положень частини другої статті 8 та другого речення частини четвертої статті 16 Закону (393/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) .

Таким чином, конституційне подання не відповідає вимогам статей 39, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .

Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 39, 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини другої статті 8 та другого речення частини четвертої статті 16 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР з наступними змінами на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .