Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни - доповідача,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII (4038-12) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 28, ст. 232) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянин Каніщев Андрій Вячеславович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII (4038-12) зі змінами (далі - Закон) стосовно виключного права державних спеціалізованих установ на судово-експертну діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (фактично частини третьої статті 7 Закону (4038-12) ) .

Необхідність в офіційному тлумаченні положень статті 7 Закону (4038-12) автор клопотання обґрунтовує тим, що, маючи кваліфікацію судово-психіатричного експерта, він позбавлений можливості займатися професійною експертною діяльністю на підприємницьких засадах, оскільки "внаслідок запровадження державної монополії на проведення криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз" порушується його "право на підприємницьку діяльність, гарантоване статтею 42 Конституції України" (254к/96-ВР) . При цьому він вважає, що обмеження кола суб'єктів судово-експертної діяльності, яке безпосередньо стосується сфери правосуддя та судочинства, суперечить їх інтересам.

Каніщев А.В., аргументуючи необхідність офіційного тлумачення положень статті 7 Закону (4038-12) , також посилається на те, що вони є спірними і повинні розглядатися в системному зв'язку з нормами статті 4 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року N 698-XII (698-12) в редакції Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року N 1775-III (1775-14) , які визначають, що діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, і вважає, що зазначені положення законів слід перевірити на предмет відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) на підставі частини третьої статті 61 та частини другої статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .

Вмотивовуючи потребу в офіційному тлумаченні положень статті 7 Закону (4038-12) , автор клопотання послався на неоднакове розуміння цієї норми судами загальної юрисдикції та долучив до конституційного звернення судові рішення, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень: ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області (справа N 11-248/2008) та постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2007 року (справа N 1-624/2007), в яких серед інших досліджувалося питання законності проведення експертиз особами, які не є співробітниками державних спеціалізованих установ, а також листи вказаних судів, що підтверджують чинність відповідних рішень.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 6 липня 2011 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , виходить з такого.

Закон України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) передбачає, що у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України (254к/96-ВР) або законів України (пункт 4 частини другої статті 42 (422/96-ВР) ) ; підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України (254к/96-ВР) або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод ( стаття 94 (422/96-ВР) ) .

Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України, викладених в ухвалах від 31 травня N 15-у/2011 (v015u710-11) , від 5 липня 2011 року N 23-у/2011 (v023u710-11) , від 5 липня 2011 року N 24-уп/2011 (va24u710-11) , від 13 липня 2011 року N 25-у/2011 року (v025u710-11) , конституційне звернення має бути внесене особою, яка є суб'єктом відповідних конституційних прав і свобод та має підстави стверджувати про їх порушення або можливість порушення внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції (254к/96-ВР) або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, які були застосовані при розв'язанні спірних правовідносин, з метою забезпечення реалізації чи захисту саме своїх конституційних прав та свобод.

Дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у жодному із правозастосовних актів, на які посилається автор клопотання, не досліджувалося питання законності проведення судово-психіатричної експертизи особами, які не є співробітниками державних спеціалізованих установ. Наведені рішення судів стосувалися проведення автотехнічної, судово-медичної, трасологічної, фоноскопічної експертиз. Із наданих Каніщевим А.В. документів вбачається, що жоден із правозастосовних актів, на які він посилався, не приймався щодо нього особисто, не стосувався його інтересів, а тому автор клопотання не довів, що застосуванням статті 7 Закону (4038-12) у вказаних справах порушено саме його конституційні права та свободи. Крім того, Каніщев А.В. не є повноважним суб'єктом права на конституційне подання щодо оцінки на предмет відповідності Конституції України (254к/96-ВР) законів України чи їх окремих положень, зокрема статті 7 Закону (4038-12) .

За таких обставин Конституційний Суд України вважає, що громадянин Каніщев А.В. не є повноважним суб'єктом звернення до єдиного органу конституційної юрисдикції з такого приводу, а тому відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) це є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 42, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII (4038-12) зі змінами на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - відсутність встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом (422/96-ВР) права на конституційне звернення.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

                                        КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ