2а-6529/10/1070 Про визнання недійсними з моменту прийняття рішень про визначення митної вартості товарів, та стягнення з державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість - 11.03.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "ВП "Скіф" до Київської обласної митниці, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Київській області про визнання недійсним рішення, за касаційною скаргою ТОВ "ВП "Скіф" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, -

У липні 2010 року ТОВ "ВП "Скіф" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати недійсними з моменту прийняття рішення про визначення митної вартості Київської обласної митниці № 125000016/2009/10375/1 від 15.07.2009, № 125000016/2009/101412/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101415/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101416/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101422/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101424/1 від 21.07.2009 та стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 53929 грн. 02 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2011 року позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані рішення Київської обласної митниці № 125000016/2009/10375/1 від 15.07.2009, № 125000016/2009/101412/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101415/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101416/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101422/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101424/1 від 21.07.2009. Зобов'язано Київську обласну митницю визначити митну вартість товару, ввезеного в режимі імпорту на підставі поданих ТОВ "ВП "Скіф" до Київської обласної митниці у період з 22.07.2009 по 19.08.2009 № 125000001/9/113702, № 125000001/9/114046, № 125000001/9/114151, № 125000001/9/114175, № 125000001/9/114179, № 125000001/9/114183, № 125000001/9/114196, № 125000001/9/114197, № 125000001/9/114284, № 125000001/9/114379, № 125000001/9/114383, № 125000001/9/114384, № 125000001/9/114636, № 125000001/9/114701, № 125000001/9/115538 з комплектами документів, доданих до декларацій, у відповідності до статті 266 Митного кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ "ВП "Скіф", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Київська обласна митниця, посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Встановлено, що 22.12.2008 між ТОВ "ВП "Скіф" та ТОВ "Скиф" (Россия) укладено контракт № 121/2008, за умовами якого сторони взяли на себе зобов'язання по поставці, прийманні та оплаті товарів, асортимент, кількість, ціна та інші вимоги, які пред'являються до товару, визначаються за номенклатурою, замовленнями покупця та специфікаціями продавця, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

В період з 22.07.2009 по 19.08.2009 позивачем до Київської обласної митниці для оформлення товару - плити деревостружкові, подано вантажні митні декларації № 125000001/9/113702, № 125000001/9/114046, № 125000001/9/114151, 125000001/9/114175, № 125000001/9/114179, № 125000001/9/114183, № 125000001/9/114196, № 125000001/9/114197, № 125000001/9/114284, № 125000001/9/114379, № 125000001/9/114383, № 125000001/9/114384, № 125000001/9/114636, № 125000001/9/114701, № 125000001/9/115538, з комплектами документів. Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару позивач застосував перший метод визначення митної вартості.

Відповідач не визнав митну вартість, визначену позивачем, та рішеннями: № 125000016/2009/101375/1 від 15.07.2009, № 125000016/2009/101412/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101416/1 від 20.07.2009, № 125000016/2009/101424/1 від 21.07.2009, № 125000016/2009/101415/1 від 20.07.2009 та № 125000016/2009/101422/1 від 20.07.2009 та скорегував митну вартість товару.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вказував на те, що згідно з вимогами Порядку № 1766 (1766-2006-п) , документи, які витребовувались митним органом, позивачем не надавались. Також зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для використання під час визначення митної вартості товару публічної інформації відносно позивача, розміщеної у мережі Інтернет, оскільки такий порядок не закріплено на законодавчому рівні. Тому суд дійшов висновку, що спірні рішення, які ґрунтуються на цій інформації, підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд першої інстанції вказав, що вони не відповідають способу захисту порушеного права, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача визнати митну вартість імпортованого позивачем товару за вантажними митними деклараціями у відповідності до вимог статті 266 МК України, з дотриманням передбачених митних процедур та з урахуванням висновків суду.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що на вимогу митного органу позивачем не було надано додаткових документів, в тому числі і на підтвердження відсутності взаємопов'язаності покупця та продавця товару, а заявлена ним митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням пункту 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" (475/94) , яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Таким чином суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість прийнятих Київською обласною митницею спірних рішень. Також зазначено про безпідставне зобов'язання митниці визнати митну вартість імпортованого позивачем товару за вантажними митними деклараціями у відповідності до вимог статті 266 МК України, з дотриманням передбачених митних процедур та з урахуванням висновків суду, оскільки вирішення вказаного питання відноситься до компетенції митного органу.

Відповідно до статті 259 чинного на час спірних правовідносин Митного кодексу України (4495-17) (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом частин 1-3 статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Приписи частин 1, 3 статті 265 МК України визначають, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог частини 1 статті, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Проте, нормами пункту 4 частини 4 та частини 7 вказаної статті передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується, зокрема, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Таким чином, вищезазначеними положеннями пункту 4 частини четвертої статті 267 МК України прямо встановлено обмеження можливості використання методу визначення митної вартості за ціною угоди для випадків наявності зв'язку між позивачем та відповідачем. Проте, дана правова норма містить посилання на можливість використання першого методу за умови відсутності впливу взаємозв'язку на визначення митної вартості.

Згідно з пунктами 9, 11, 13, 14 чинного на час спірних правовідносин Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 (1766-2006-п) (далі - Порядок № 1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу"

Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Так, судами зазначено, що ТОВ "ВП "Скіф" не зміг надати в установлений Порядком № 1766 (1766-2006-п) додаткові документи, які витребовувались митним органом, зокрема, щодо підтвердження факту, що воно не є пов'язаною особою з ТОВ "Скиф" (Россия) для підтвердження відсутності впливу взаємозв'язку на визначення митної вартості. Відтак у митного органу виникло право самостійно визначити митну вартість товару.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.