Справа: № 2а-2188/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Літвіної Н.М.,

суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПрАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 19 серпня 2011 року по 26 серпня 2011 року було проведено невиїзну позапланову перевірку ПрАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень», щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №1911/2304/25264192 від 25 серпня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 ПК України та п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 109 500, 00 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, винесено податкове повідомлення-рішення №0006042304 від 12 вересня 2011 року про сплату 109 500, 00 грн. зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 22 вересня 2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві зі скаргою про його скасування.

Між тим, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №11099/10/25-114 від 21 листопада 2011 року податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Крім того, позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України про оскарження спірного рішення.

Між тим, рішенням Державної податкової служби України №1474/6/10-2115 від 23 січня 2012 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №11099/10/25-114 від 21 листопада 2011 року - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2011 року між Позивачем та TOB «РАДІАНТ-СЕРВІС» укладено Договір №2286 про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець взяв на себе зобов»язання надати замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів відповідно до заявки та ескізу замовника, а замовник зобов»язався прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх вартість в повному обсязі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС»видані податкові накладні № 529 від 31 березня 2011 року на загальну суму 210 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 48 000, 00 грн., в якій зазначено номенклатуру поставки, зокрема, послуги виготовлення та розміщення реклами на біг - бордах у березні 2011 року; № 528 від 31 березня 2011 року на загальну суму 170 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 34 000, 00 грн., в якій зазначено номенклатуру поставки. зокрема, виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах у березні 2011 pоку; № 527 від 31 березня 2011 року на загальну суму 137 500, 00 грн., крім того ПДВ - 27 500, 00 грн., в якій зазначено номенклатуру поставки, зокрема, виготовлення та розміщення реклами на мережевих розтяжках у березні 2011 pоку.

Вказані податкові накладні були оформлені належним чином відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30 травня 1997 року (z0233-97) , зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару(послуги), його ціну та вартість.

Крім того, в підтвердження викопаних робіт (послуг) було також надано Акти виконаних робіт №ОУ-33109 від 31 березня 2011 року на послуги виготовлення та розміщення реклами на біг- бордах у березні 2011 року на суму 240 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 48 000, 00 грн; №ОУ-33108 від 31 березня 2011 року на послуги виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах у березні 2011 року на суму 170 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 34 000, 00 грн.; №ОУ-33107 від 31 березня 2011 року на послуги виготовлення та розміщення реклами на мережевих розтяжках у березні 2011 року на суму 137 500, 00 грн., крім того ПДВ - 27 500, 00 грн.

Відповідно до п. 198.1, 198.2, 198.6 ПК України (2755-17) - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання господарської операції відповідачем повністю підтверджується матеріалами справи, а тому це дає позивачу право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Між тим, суд першої інстанції робить висновок про те, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного отримання, реальності зберігання та подальшого використання в господарській діяльності товару, а також відсутні людські та матеріально-технічні ресурси для вчинення даної фінансово-господарської операції, у зв'язку з чим ставить під сумнів дійсність договору та вважає його нікчемним, зазначаючи, що даний правочин порушує публічний порядок, вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства і укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, ст. 207 ч. 2 ст. 215, 216, 228 ЦК України та таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 208 ГК України -якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується висновку суду першої інстанції з приводу того, що податкові декларації ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» за березень 2011 року підписані особою, яка ймовірно не є керівником підприємства, яке базується на висновку спеціаліста Науково-Дослідного Експертно - Криміналістичного Центру при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці №171 від 06 червня 2011 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки директор ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС» не був залучений до проведення перевірки, а експерт, проводячи зазначену почеркознавчу експертизу, не мав достатньої кількості зразків підпису директора вказаного товариства для повного та всебічного з»ясування їх достовірності.

Відповідно до ст. 86 КАС України - Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, що повністю узгоджується з матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року -скасувати та винести нову.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва стосовно винесення податкового повідомлення - рішення №0006042304 від 12 вересня 2011 року про сплату 109 500, 00 грн. зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 1, 00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0006042304 від 12 вересня 2011 року про сплату 109 500, 00 грн. зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 1, 00 грн.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.